Це майже на 5 млрд грн менше, ніж витратили минулого року (60 млрд грн). Проте реформатори оптимізму не втрачають. Як повідомив міністр соціальної політики Андрій Рева, кількість одержувачів субсидій зменшуватиметься завдяки зростанню заробітних плат протягом року. Він уточнив, що прожитковий мінімум у 2018 році переглядатимуть щонайменше тричі.

Про реформи без паніки

Але на тлі обіцяного «покращення» кількість охочих отримати допомогу від держави для сплати комуналки не зменшується. Все з точністю навпаки – постійно зростає.

За даними Державної служби статистики, в січні-липні 2017-го року за субсидіями звернулося 6,8 млн українських сімей. Це на 85,7% більше, ніж у січні-липні 2016 року.

Відсоток відмови держави за субсидіями на сьогодні становить більше ніж 10%. Із початку цього року субсидії призначили 87,1% із загальної кількості тих, хто звернувся. Тобто їх отримали 5,9 млн домогосподарств. Якщо порівнювати з минулорічними показниками, то кількість одержувачів зросла на 2,2 млн сімей – більш ніж на 60%.

Незважаючи на таку динаміку, в уряді досі немає конструктивної пропозиції щодо перегляду субсидійної програми. Поки що єдина альтернатива, яку пропонує влада – обмежити відповідні витрати.

Так, 18 серпня уряд вніс зміни до Положень про порядок отримання субсидій населенням. Зокрема, скоротив тривалість сезону, протягом якого держава проводитиме компенсацію вартості комунальних послуг за опалення.


Якщо раніше субсидія за опалення поширювалась на період із 1 жовтня по 30 квітня, то нині цей період становитиме з 15 жовтня по 15 квітня. Це нововведення, як обіцяють у Кабміні, не торкнеться жителів багатоповерхівок. Проте у мешканців приватних будинків держава забирає один місяць опалювального сезону.


Серед інших обмежень – скорочення норм споживання електроенергії з травня 2017-го року, а в серпні – газу. Ці корективи торкнуться вже всіх одержувачів субсидій.

За словами експерта з енергетичних питань Геннадія Рябцева, кількість тих, хто отримує субсидії, поступово зменшуватиметься.

«Саме на це спрямоване обіцяне урядом збільшення мінімальної заробітної плати, – розповів він. – Як і вся розпочата кампанія, за якою особа, що заборгувала державі, наступного місяця субсидії не отримуватиме. Хоч це ж нонсенс. Якщо в людини немає грошей, аби сплатити цю суму, то як сплатить наступного місяця ще більшу? Та й згідно з пенсійною реформою у нас штучно зменшуватиметься кількість пенсіонерів. Отож грошей у бюджеті на виплату субсидії просто немає, тому роблять усе, аби їх зменшити».

Якщо субсидії монетизують, кількість отримувачів поступово зменшуватиметься, однак в уряді практичних кроків задля реалізації цієї ідеї ніхто не робить.

«Формально зараз субсидії спрямовані на скорочення споживання ресурсів та підвищення енергоефективності, зокрема будівель, – розповідає Рябцев. – Однак у наших реаліях вони йдуть не кінцевим споживачам, а постачальникам відповідних послуг – монополістам. Хоча гроші можна було акумулювати у тому ж Фонді з енергоефективності. А так виходить, що на декларовані субсидіями завдання виділяють у 10 разів менше коштів, ніж на субсидії як такі. Фонд отримує 800 млн грн, а так на звані субсидії – 55 млрд грн. Урядові пропозиції щодо монетизації субсидій насправді лише змінюють порядок проведення платежів. І все».

На сьогоднішній день в уряді, крім скорочення видатків на субсидії, немає чітких пропозицій щодо врегулювання цінової політики щодо комунальних тарифів в Україні. А вони, варто зауважити, об’єктивно неспіввідносні з рівнем доходів громадян.

Ще один суд: хто знищить гідру корупції

За даними Держстату, українці цього року заборгували за газ близько 10,9 млрд грн, за центральне опалення та гарячу воду – 8 млрд, за утримання будинків і прибудинкової території – 3,1 млрд, а за холодну воду – 2,1 млрд.

Майже половина громадян отримують субсидії. Тобто вони платять лише частину від вартості послуг. Решту компенсує держава – виділяє відповідні кошти з затримкою в місяць. Проте цьогоріч заборгованість накопичувалася по півроку – гроші на субсидії закінчилися.

За словам фахівців, зменшити ціни та тарифи неможливо, адже ніде у світі не існує дешевої енергії. Проте в цивілізованих країнах діють зовсім інші правила гри. Зокрема, там відома всім суть слова «конкуренція».

В Україні, за підрахунками, довкілля опалюється 30 млн тонами умовного палива. Тобто таку кількість вугілля ми використовуємо, по суті, аби нагріти повітря.

«Для того щоб скоротити відверто неефективне використання ресурсів, енергоносії мають бути дорогими, – переконаний Рябцев. – Але тоді обов’язково потрібно створити широкі можливості для громадян, аби кожен споживач міг вибрати того постачальника, який йому вигідний. Також кожен має мати можливості скоротити обсяги використаного палива та енергії без зменшення рівня його добробуту. Гляньмо, яка у нас ситуація з постачанням теплої води. В київських квартирах уже кілька місяців її немає. Причина – злісне невиконання умов контрактів, підписаних між постачальниками теплової енергії та кінцевими споживачами. Проблеми постачальників перекладають на споживачів. Мовляв, у всьому винні люди. Хоч левова частка споживачів платять за все спожите. Втрати цієї ж гарячої води (внаслідок несправності тепломереж) становлять до 60% від генерації! Хто платить за ці втрати? Споживач. Чим більше втрачається – тим більше платиться. Постачальник гарячої води зацікавлений у втраті води. Адже тарифи у нас утворюються за формулою: затрати плюс маржа і прибуток».


Вважається, що головним джерелом фінансування субсидійної програми стануть податкові зобов’язання НАК «Нафтогаз України», який цього року заплатить у бюджет 70 млрд грн. Однак, в експертному середовищі не всі розділяють таку ідею.


Як вважає Геннадій Рябцев, «Нафтогаз» є непотрібною структурою, яка нічого не виробляє.

Держбюджет-2018: реальний чи оптимістичний?

«Звідки вони ці кошти візьмуть? – Запитує він. – У нас існує «Украгазвидобування» – видобуває газ. «Укргазтранс» – транспортує його. Є ще компанії з розподілу цього газу та його продажу споживачам. Чим тоді займається «Нафтогаз»? У нас же ринкова економіка, зайвих затратних підприємств не має бути. У НАК кажуть, що вони реформуються. Ніхто не буде нічого змінювати, ділити компанію. Адже тоді керівництву доведеться пожертвувати особистим добробутом. Жодна структура зсередини не може бути реформована, це суперечить всьому сенсу підприємницької діяльності. Та й що таке гроші «Нафтогазу» в бюджеті? Це ж не його заробіток як такий. Звідки в державному  бюджеті з’являються субсидії, якщо розвитку промислового виробництва немає, бізнесу немає? Вони утворюють винятково з нарахувань платників податків. Тобто НАК збиратиме кошти зі споживачів і передаватиме їх до бюджету. І з цього ж бюджету нам виплачуватимуть субсидії. Який у цьому сенс? Може, краще уже напряму собі ці гроші платити?».

Тоді як на урядовому рівні маніпулюють із черговими обіцянками та нереалістичними прогнозами, українці вже дуже скоро відчують нову реальність – точно не таку «субсидійну», як раніше. Низка фахівців переконані, що Україні таки доведеться міняти програму субсидій. Зауважимо, що в Меморандумі з МВФ влада взяла на себе зобов’язання скоротити витрати. Зокрема, знизити нормативи споживання, на які нараховується субсидія, ввести абонплату на опалення і газ. Нормативи вже скоротили. На черзі – поступове урізання субсидій. Далі буде.

Романія Горбач