Для мене, спадкового ракетника, головним було грандіозне космошоу, влаштоване Space X.

І був вражений, що за безумовної успішності першого запуску Falcon Heavy була неабияка кількість незадоволених. Повторюють, немов аудіоплеєр міжпланетної Tesla Roadster, тухлу жуйку щодо збитковості починань авантюриста Ілона Маска, який лише повторює досягнення попередників, за умови, що йому допомагає NASA, де грошей, як міжзоряного пилу. І взагалі, авто вирулило не на ту орбіту, а центральний блок взагалі потонув, тобто запуск завершився повною катастрофою…

Нехай іще мешканці недоімперії, які перебрали «скрєп» і рухнули в середньовіччя — ці просто лютують, що феєричний Space X планомірно відбирає ринок у напівнепритомного «Роскосмосу». Але ж похмурі масконенавистники масово з’явилися і у нас.

Зрозуміло, що захист Маску потрібен не більше, ніж Tesla бензобак. Але спробую повернути до здорового глузду хоч частину тих українців, які панічно бояться змін, усього незвичного та нового. Зміни влади і перезаснування країни – зокрема.

Давні люди — звели циклопічні єгипетські піраміди і китайську стіну. Мільйони людей за десятки років. А зараз кілька тисяч за місяці будують хмарочоси в півкілометра заввишки.

Бо зведення грандіозних споруд із мистецтва, підвладного лише геніям і жерцям, перетворилося на технологію, доступну фахівцям.

Так, за часів «совка» були потужні ЕОМ. Але вони займали поверх будівлі й коштували мільйони, тому дозволити їх собі могли лише номерні НДІ з оборонки. А ось доступний персональний комп’ютер на стіл нам поставили Apple і Commodore.

Розумієте, про що я?

Звичайно, радянська «Енергія» могла вивести на орбіту більший вантаж, ніж Falcon Heavy. Але ця могутня ракета була пропагандистським елементом змагання із Заходом, тому виявилася жахливо дорогою, нетехнологічною і, крім авторів, нікому не потрібною, як рекорд із книги Гіннеса. Тому проект і прикрили.

А грандіозний прорив Ілона Маска і його Space X полягає в тому, що він на наших очах перетворює супергеройську епопею польотів у космос на щось звичне і доступне, хай не всім, але багатьом. Ну, на кшталт відпочинку на Мальдівах.

Розробникам Falcon Heavy вдалося, на відміну від творців «Н1», змусити працювати синхронно зв’язку з безлічі двигунів. Це модульний носій, зібраний із вже перевірених частин Falcon 9, що забезпечує гнучкість в експлуатації та зручність в обслуговуванні. І різко здешевлює вартість виведення корисного навантаження на орбіту, робить його доступним не лише країнам і мультикорпораціям, а  й невеликим компаніям та окремим людям.

Персональний комп’ютер на кожен стіл і персональний супутник у кожен будинок — ось до чого ведуть нас Маск і подібні ентузіасти майбутнього.

Але ж вантаж полетів кудись не туди, а один із трьох блоків справді пропав?

Хай буде вам, тим, хто критиканствує, відомо: успіх для першого пуску — це коли ракета просто йде зі стартового майданчику, а не перетворює його оплавлену залізобетонну зону для сталкерів.

Ніхто взагалі з поверненням не заморочується: вийшло — бонус у вигляді прилітних фото, не вийшло — то й пішло воно до Ктулху. Смішно те, що про невдалу посадку центрального блоку Falcon Heavy бухтять переважно ті, чиї відпрацьовані ступені тупо скидаються на голови казахських селян, евенкійських мисливців і пастухів чукчів.

І яка, до комет, різниця, куди вирушив по-мультяшному кумедний червоний автомобільчик? Важливо, що Маск скомандував «Без паніки!», і недоздохлий «совок» одразу ж приречено завив.

Ах, Маск багато обіцяє, а виконує з запізненням? А нічого, що за втраченого райського «совка» до 1980 року обіцяли комунізм? І досі виконують? То що, будемо ловити світлі відблиски в чорній калюжі брехні?

Я вам так скажу: більше за всі мільярди МВФ Україні потрібні у владі свої авантюрні, але нестримні Маски і Безоси (який теж, до речі, цілиться в космос!), щоб нарешті вирватися з корупційної гравітації та  відправитися у вільний політ до цивілізаційного поясу.

І обіцяним контрапунктом: що у нас?

А у нас президент Порошенко, набравшись сил на курорті, вирішив розвіятися на балу у Відні. Ось яким насиченим життям люди живуть…

Але, дивлячись на комплекцію Петра Олексійовича, щось не віриться в його фанатичне захоплення бальними танцями. Навіть під впливом дружини і танцюриста Чапкіса.

Віктор Чумак про міфічну коаліцію та пробоїну в політичному кораблі

І навряд чи у Вену ПОПа тягне необхідність виробити спільну позицію (свідчення?) з Дмитром Фірташем. Це радше намір непублічно загладити дуже небезпечну ситуацію з продажем Сергію Курченку, олігарху Януковича, медіа-холдингу UMH, яким володіли Борис Ложкін і Петро Порошенко.

Катарський телеканал Al Jazeera вчепився в цю тему, немов скафандр Маска в кермо електромобіля.

Спочатку арабські журналісти десь відкопали оригінал секретного рішення Краматорського суду щодо сумнівної конфіскації коштів оточення Віктора Януковича — ну просто Аладдіни якісь.

Навіть це змусило владу здригнутися. Але виявилося лише першою сходинкою скандалу.

Друга включилася штатно. А саме: “виникає підозра, що завдяки коштам, названим Краматорським судом злочинними, Курченко розрахувався з Ложкіним і Порошенком за придбаний медіа-холдинг! Причому завершення угоди ніби було після президентських виборів.

А ось це вже щось на кшталт згоряння в щільних шарах атмосфери.

Не думаю, що розумний і тертий Ложкін погодиться взяти все на себе. Зрозуміло, що кожен нюанс продажу він обговорював і з ПОПом, і з його фінансистами, то з якого дива палитися одному?

А розслідують чистоту цієї угоди австрійські правоохоронці, в яких, після того як дивовижна Al Jazeera спрацювала стартовим прискорювачем, точно додалося енергії. Тож цілком можливо, що ПОПу насправді доведеться, не афішуючи, прибути до них на розмову. Як не тепер, то свого часу.

У всякому разі, неможливо повірити, що розслідування австрійців із продажу UMH, викриття Al Jazeera на цю саму тему, звільнення Ложкіна та візит Порошенка в Австрію збіглися абсолютно випадково.

Олександр Антонюк про держзраду Януковича та маніпуляції захисту

Для мене не так важливо, чи знайдуть австрійці кримінал у діях ПОПа. Важливіше інше.

Знаю серйозних людей, які після Революції Гідності принципово припинили сідати напідпитку за кермо. І не тому, що розучилися залагоджувати з поліцією, а тому, що захотіли жити по-новому. І почали натурально з себе.

А ось президент України, який обіцяв це саме «по-новому», з себе почати не побажав. І, можливо, взяв участь у недобросовісній офшорній операції з метою ухилення від податків.

Принципове питання в тому, чи знали Порошенко і Ложкін заздалегідь, що з ними розплачуються саме брудними грошима, якими їх вважає Краматорський суд. До речі, переконаний у цьому Генпрокуратурою.

А тут іще Юлія Тимошенко в Штатах дружньо спілкується з тими, хто Петра Порошенка відверто третирує… Зрештою, інтрига не гірше, ніж у Ілона Маска з його нереальним Hyperloop, в який потрібно закопати космічну суму. Але потім переміщатися швидше за ракету.

Та ну її, цю політику! Бо починаються Зимові Олімпійські ігри.

Будемо радіти чесному (чистому) спорту, а вболівати за наших. А заодно перевіряти правило: в роздертій країні, що втрачає надію, з фарисейською владою на чолі спортивні успіхи — це героїзм одинаків, а не системні здобутки.

Але все одно прорвемося! На найвищу орбіту.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Politeka