2 вересня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №3623 від 10.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»
Законопроектом вноситься низка змін до Кодексу законів про працю України, основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та деяких інших законодавчих актів.
Проектом акта, зокрема, передбачається запровадження автоматичного призначення пенсії (без особистого звернення особи) зі збереженням за особою права відстрочення виходу на пенсію. При цьому, якщо особою перенесено призначення пенсії та продовжено перебування у трудових відносинах, розмір її пенсії підвищуватиметься на 0,5–0,75 %. В рамках автоматичного призначення пенсій також передбачено можливість визначення за допомогою програмних засобів Державного реєстру найбільш вигідного варіанту для призначення пенсії, включаючи дату такого призначення.
Попри наявні складнощі у реалізації норм цього законопроекту, про що, вочевидь, заздалегідь подбали його автори (суб’єктом законодавчої ініціативи був Уряд), встановивши п’ятирічний впроваджувальний термін, це перша спроба Кабміну, після 2017 року, виправити ситуацію із суттєвим зменшенням рівня пенсій, які були зменшені завдячуючи «пенсійній реформі ім.. Гройсмана».
Проте, цей крок лише один з багатьох, що потрібні для виправлення ситуації із дисбалансами у системі пенсійного забезпечення та низьким рівнем пенсійних виплат. Так, у своєму виступі в прямому ефірі телеканалу «Україна 24» прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що орієнтир уряду, до якого він прагне, це середня зарплата у розмірі 15 тис. грн., а середні пенсія – 30% від цього рівня, або 5 тис.грн. «Не сприймайте це як обіцянку, сприймайте це як ті параметри, куди ми прагнемо», - сказав Шмигаль, відповідаючи на питання, якою має бути середня зарплата і середня пенсія в Україні, щоб вистачало на життя.
Для такого зростання зарплат та пенсій потрібно збільшення ВВП країни принаймні на 30%. Чи можна цього досягти? – так. На такому рівні Українська економіка вже була в 2012-2013 рр., а відновити те, що вже мав, дещо простіше, ніж отримати щось радикально нове. Впродовж 4-5 років при зростанні на 6-8% щорічно це абсолютно реальне до виконання завдання. Але… подібне зростання неможливе само по собі. Його потрібно стимулювати. І стимулювати комплексно: від запровадження державних, урядових та регіональних програм, які фінансуватимуться з державного та/або місцевого бюджетів (насамперед це інфраструктурні проекти) до законодавчих змін, які дозволять розвиватися новим галузям та напрямкам.
В свою чергу, розвиток нових галузей та напрямків неможливий без розвинутих ринкових інструментів залучення інвестицій та прямого поповнення обігових коштів. Одним з найбільш дієвих механізмів такого роду є фондовий ринок. Той самий фондовий ринок, створення якого було розпочато у 90-ті роки минулого сторіччя і за для кримінальної приватизації було призупинено в ті самі 90-ті. Як наслідок, великі вітчизняні компанії йдуть за кредитами на ринок зовнішніх запозичень, наражаючись на необхідність виведення капіталу за кордон для розрахунку із кредиторами, а середні та малі компанії, вимушені орієнтуватися на власні ресурси або на вартісні внутрішні позики.
Така ситуація із залученням фінансового ресурсу для розвитку призводить, насамперед, до стримування росту заробітних плат, на яких всі «бізнесмени» намагаються економити. Відповідно, економія на зарплатах призводить до низької купівельної спроможності українців, стагнації внутрішнього ринку, збільшення тіньових розрахунків та зменшення обсягів надходжень до Пенсійного фонду.
Лише зараз в уряді заговорили про те, що працюючий фондовий ринок крім додаткових вливань в економіку також створить додаткові джерела заробітку для громадян країни. Сподіваюсь, що невдовзі ми побачимо готовий план від уряду Шмигаля щодо зниження залежності України від зовнішніх запозичень – відродження внутрішнього фондового ринку, який дозволить залучити в економіку багатомільярдні заощадження, що лежать зараз мертвим вантажем. Бо без дієвого фондового ринку неможливо навіть уявити ефективної роботи другого, накопичувального, рівня системи пенсійного забезпечення. А без цього рівня, не варто сподіватися на суттєву диференціацію у розмірах пенсій, бо держава як і сьогодні, так і завтра – зможе забезпечувати лише більш-менш рівномірні виплати для всіх.
Гаврилечко Юрій
