Час іде, все змінюється. Крім маніакального просування Російської Федерації вглиб поля, нашпигованого злочинами перед людяністю, гуманізмом і здоровим глуздом, як булочка родзинками.
Цього разу жертвою “прогресивної частини людства”, представленої льотчиками окупаційного корпусу росіян у Сирії, загинув гуманітарний конвой ООН на шляху в Алеппо і двадцять його волонтерів. За традицією, що склалася, російське командування застосувало весь спектр брехні в діапазоні від “це не ми” – до “там були вантажівки зі зброєю”.
Причому останній аргумент особливо смішний – так, наче “скрепоносії” бомблять Сирію тістечками і солодкою ватою.
Але є одна обставина, що відрізняє цей інцидент від низки попередніх незліченних обстрілів і бомбометань.
Кілька днів тому сили коаліції завдали бомбового удару по скупченню іділівців, позиції яких дивним чином були по сусідству з розташуванням “воїнства” з триколірними шевронами на рукавах. Втрати “супротивників” виявилися такі великі, що росіяни (по донбаською звичкою) різко запросили перемир’я.
Військовий ефект від акції західних союзників мультиплікувався тим, що США на рівні медіапротиборства вперше застосували улюблений прийом ВС РФ, іменований “не знали, не бачили, промашка вийшла, вибачте”. Тим самим Захід повідомив своїм “партнерам” по боротьбі з терором, що більше локшини їм на вуха не налізе і настав час вигрібати пенделі.
Заради збереження обличчя (щоправда, незрозуміло перед ким саме – перед Кімом з Кореї чи перед Фіделем з Куби) росіяни повинні були підняти кинуту рукавичку. І зробили вони це знову ж традиційним для себе способом. Відповідь прилетіла не військовим союзникам Заходу в Сирії, а цілком цивільним гуманітарних співробітникам організації, до вищого керівництва якої Росія входить особисто. Тим самим, до речі, зайвий раз розтерши плювок на обличчі давно дискредитованої і імпотентної ООН.
Американська гра м’язами трапилася якраз в той момент, коли Обама, що дорожив навіть уявним іміджем миротворця, виголосив свою останню промову з трибуни ООН (чи не тому метою для відповіді обрали об’єкт саме цієї організації?). І далі заграла вже зовсім інша музика. Ніжне капричіо замовкло і його змінив жорсткий ритм військового маршу.
А росіяни, які прийняли виклик в запалі задерикуватості, такої милої серцю їхнього фюрера, і не помітили як власними руками поміняли на майбутньому театрі військових дій вивіску “Сирія” на грубий напис вугіллям “В’єтнам-2.0”. І тепер тренувальний полігон для ВКС РФ і усіляких “спецназів” стрімко перетворюється на справжнє поле бою, де рубка піде вже всерйоз. І не факт, що вдасться спрацювати через “треті руки”.
Афганістан проти війни на Донбасі мілко дихає. Там нас не накривали “Градами” – ЛихолітІ тут уже ситуація в корені відрізняється від першого, канонічного, В’єтнаму. Бо відтоді США провели роботу над помилками і олені прогресу забрали їхні Збройні Сили вперед семимильними кроками. Передові військові технології, роботи, безпілотники, зразкова логістика, зв’язок і інформаційна складова пішли так далеко, що не видно неозброєним оком крізь проріз прицілу “калаша”, триплекс танка Т-72 і ковпак “аналогового” штурмовика СУ-25 з примотаним до дошки приладів скотчем GPS приймачем.
І ця битва вже коштуватиме РФ справжніх втрат – насамперед тактико-стратегічних, фінансових і репутаційних. Бо людських вона традиційно не боїться.
Сирія тепер має всі шанси стати для невідродженої Російської імперії моргом. Тим самим, в яку її, знекровлену, привезуть з грузинської “операційної” і української “реанімації”. Якщо, звісно, не станеться дива і хтось “за зубцями” не натисне на педаль гальма.
Але ж не натисне, схоже. Цю педаль зламали два роки тому…
