Поспілкувався з чоловіком, який через складні обставини побував в Криму і зіткнувся з об’єктивною реальністю. Чоловік, до речі, непростий, а з можливостями і свідомо аполітичний. Тому його враження і цінні.
Загальна атмосфера – офігівання. Півострів уже став військовою базою. Наприклад, на тій території, де при Україні було два десятка СБУ-шників, тепер тисяча ФСБ-шників. І все з натяком, що вони – куратори, з ними треба рахуватися.
Військова техніка, авіація, кораблі – не екзотика, а переважна реальність.
Мого товариша спантеличило, що незрозуміло виросли ціни на ліки і місцеві продукти. Так, пляшка кримського сухого коштує стільки ж, скільки в Києві пляшка пристойного французького вина. А ліки – просто за хмарами: він змушений був купити щось простеньке від нежиті за еквівалент 400 гривень.
За рік зникли п’ятеро кримських татарА ціни на житло впали уп’ятеро. І це при тому, що до Криму прибув мінімум мільйон переселенців з депресивних регіонів РФ. Вони жебраки, їм в Криму подобається, але квартир вони не купують.
Зате чиновники – богоподібні. Їх статус після анексії різко виріс, стали небожителями. У всіх установах величезні черги на прийом.
Відчуття, що ніякої перспективи у регіону вже немає. І він все більше перетворюватиметься на іржавий «непотоплюваний авіаносець».
