Солодкий час нині. Кожен день приносить нам черговий епічний спектакль. Зі свіжого попкорнівського: «НАБУ тихим сапом обшукує центральний офіс «Привату» в славному місті Дніпро, колись домашньому гнізді всехитрого Ігоря Коломойського». У самому НАБУ, по-грузинськи опустивши очі, скромно уточнили, що «слідчі дії проводяться в рамках кримінального провадження… за фактом розтрати грошей ПриватБанку в особливо великих розмірах, вчиненого менеджментом і власниками». І далі по тексту зовсім вже дрібними літерами – «держава зазнала збитків у розмірі докапіталізації в сумі 116 млрд».

Реванш Коломойського

Тобто набушні оперативники тільки зараз проводять очевидні роботи в зв’язку з тим, що портфельчик «Привату» був під зав’язку насичений токсичними кредитами зовсім не жадібних і найчесніших колишніх власників. Дуже вчасно. Але що куди цікавіше – провадження відкрито також і за фактом зловживання з боку відповідальних осіб Нацбанку. Ну хіба ми не краса-держава?

Не минуло й року з моменту націоналізації монстра, закачали прірву бюджетних грошей і ось тепер з’ясували, що гроші «крали двічі». Або все-таки крали в змові? А може, взагалі націоналізація «Привату» – це і був спецпроект по виїмці 160 млрд грн, складений командами Гонтаревої (її куратора) і Коломойського (особисто)? А вже після – «виїмки» – як це нерідко у нас трапляється – хтось не виконав свої тіньові зобов’язання.

Виглядає все нестерпно чудово. 16 грудня Коломойський пише лист «з проханням про порятунок» Гройсману. Урядові чини і глава НБУ, що до них приєдналась, приймають рішення про націоналізацію. Після чого виходять на публіку з новими орденами на лацканах – «за ідеальний порятунок банківської системи країни від Коломойського». Трохи пізніше з країни зникає той самий Коломойський і починає гидотно так розповідати про «викручені руки і примус». Ще пізніше зникає вже Гонтарева і взагалі замовкає. Її заступник Рожкова, яка, за версією тандему Коломойський-Боголюбов, і влаштувала апокаліпсис, в істериці доводить, що націоналізація – єдиний вихід. Тандем, розігрітий власним нахабством, кинувся в атаку і вимагає повернути а) банк; б) гроші; в) інші активи. І принести публічні вибачення.

Міжнародний аудитор публікує звіт, в якому зовсім не ясно, хто вкрав. Міністр Данилюк, посміхаючись атосівською посмішкою (втомлений чел, знає весь цимес краще за інших), заявляє, що «Приват» докапіталізуємо ще на 38 млрд, а всередині банку все ідеально. Після чого «крутий хлопець» Шлапак (глава банку) спішно біжить у відставку і видає вкрай каламутну розповідь про… внутрішнє гниття «Привату». Нацбанк мовчить. Гройсман, на повному серйозі, заявляє, що поїхав на зустріч з… (ух ти!) Ротшильдом. І ось він феєричний фінал – обшуки, кримінальні справи, розкрадання в особливо великих. З обов’язковим підсумковим питанням: так, а хто з ким і чому не поділився? Хто кого кинув в рамках спецпроекту «160 млрд для Привату»?

Михайло Поляков, політтехнолог