У нас явно закоханий пустотливий «бог креативу». Раз по раз на повному серйозі він пропонує нам насолодитися черговою фантасмагорією. Так, на самому початку нашої славної «чотирирічки трансформацій» популярною була ідея запросити на посаду міністра експата, дати йому багато грошей, гарненько догодити на загал і чекати суперпроривів. Як правило, експатами ставали звичні нам балакучі і всезнаючі активісти. Тільки глобального рівня. ПриМВФнені. Солодкі теоретики, які речитативом читали лекції про те «як заробити ярд, читаючи лекції».

Непрості маркери

Швидко, правда, з’ясувалося, що концепція «запрошених менеджерів» зовсім не працює. Вони не розбиралися в галузі, швидко знічувалися (як той же Квіташвілі), занадто апломбічали (як Яресько), відразу потрапляли в оборот якихось спритних братів Д. (як Балчун). Без команди, без волі, без думок… Загалом, той експеримент, на жаль, не тільки не дав прориву, але десь на рівні суспільної підсвідомості зронив і зовсім вбивче – «вже краще хай грабують наші!» Вони, звичайно, дрібні, жадібні, але зрозумілі. Без понтів, англійської, двох дипломів МВА і з хорошим знанням «матної» мови.

Але, судячи з усього, «богу креативу» дуже подобатися нас любити. Так з’явилася ще більш чудова ідея… набрати в міністерства «агентів змін», нарахувати їм відразу преміальних зарплат в розмірі 50-70 тисяч грн, запропонувавши сформувати команду і скласти плани глобальної галузевої перебудови. Не сперечаюся, думка розмашиста. Особливо в частині вимог до претендентів – диплом про вищу і практична відсутність досвіду реальної роботи. Стажу в два роки в якості «експерта в тому ж ГО» дуже навіть достатньо. Таким чином, ми спробуємо сформувати «дитячі гуртки» з недосвідчених хлопців, які в два клацання пальцями витягнуть з глибокої с… ями, скажімо, нашу енергетику. Запросто зламають схемарів, примножать на нуль роттердамплюси, а славних енергоолігархів відправлять на конкурентні ринки.

Втім, а чому б і ні? Чому б ще раз нам не наступити на бананову шкірку коричневого кольору? Але ж реальні адміністративна та адміністративно-галузева реформи цілком конкретні. І вимагають всього нічого. Різкого скорочення будь-яких дозвільних опцій самої держави, які і є серцевиною базового «держбізнесу» – продажем чиновником своїх повноважень на сірому ринку. Прибираємо дозволи, квоти, ліцензування – різко знижуємо сіру цінність посади чиновника, перетворюємо його з продавця впливу на сервісного менеджера. А для того, щоб проаналізувати галузь, виявити наповнюваність її білих-сірих потоків, кого і як скоротити, вже точно потрібно не «дитячий гурток» формувати, а найняти банальних аудиторів з репутацією.

Втім, стоп. Згоден, ідея запуску «шкільних квестів» в міністерствах дуже багата своїм піар-потенціалом. Можна буде полторушку років активно кастінгувати, кричати про реформи, а потім списати все на чергових провальних Абромавічуса, Балчуна і т. д.

Михайло Подоляк, політтехнолог