Дострокові парламентські. Звучить вже як анекдот. Для всіх. Це, звичайно, могла б бути хороша ініціативна гра. Для дресури зажерливих “коаліційних партнерів” або Гройсмана, врешті-решт. Або як позначення простої істини – “тут все ще живе реальний альфа-самець”. Але гра в дострокові страшилки можлива тільки, якщо ти точно маєш все необхідне. Жорсткий календарний план з розкладом ролей для ключових виконавців. Забійні причини для атаки на опонентів – “ми тут оремо в поті чола, але ось ці саботують”. Хорошу оргкоманду – нелінивих і не підсівших на щурячі крадіжкі. Інфраструктуру – вертикально-штабну, горизонтально-польову і медійну…
У будь-якому іншому випадку, досрочка – це забавний такий шлях на ешафот. Тим більше, якщо власна команда все робить виключно дратівливо і тільки… в соціальних мережах серед своїх. Реальної адмінвертикалі і близько немає. Партійної – теж. Талановитих менеджерів на місцях тим більше. І часу вже немає. А компромат пре з усіх щілин … Зрозуміло, що ні у кого з опонентів теж немає готової інфракоманди, а місцеві феодальчики просто тупо рвуть гроші і землі і т.д. Але ж проти команди ПА грати будуть всі і відразу… Прекрасно розуміючи філософію роботи цієї команди – “більше pr-диму і зовсім без вогню” – можна б рекомендувати їм все-таки спробувати побудувати елементарну мережеву інфраструктуру. Тому що зараз важливі не стільки внутрішньоелітні домовленості, скільки побудова структур. А тут вже можна позначити кілька ключових ризиків, які запросто обрушать навіть ідеальну компанію…
Мери і сильні мажоритарники на місцях не захочуть вибудовувати адмінсітку. Занадто ризиковано, фінал неочевидний, особисті гарантії відсутні. Швидше зіграють класично – пафосно наобіцяють і нічого не зроблять… Гасла і медійка. На відміну від 2014 зараз фон навіть не нейтральний, але вкрай злісний. Багато роздратованих. А тому доведеться грати в переконання і докази. З “переконливими ж гаслами” у команди ПА завжди великі проблеми. Замінити реальну розмову ситуативними позитивними відкриттями доріг / лікарень не вийде. А іншого хлопці не вміють (церковна ініціатива з цього розряду). Про адмінкоманду – ясно. Її немає. Але що ще гірше, так це якість потенційних VIP-агітаторів.
Ми живемо в світі яскравих картинок і тому “балакучі голови”, що викликають довіру – ключове. А тепер спробуємо накидати список віпів для команди ПА? Безсумнівно, там виявляться вкрай відразливі персонажі, які додатково спровокують агресію… Плюс метушливі навколо мережеві ЛГДи, що розганяють в неймовірній кількості дратівливі тези. Щоб забити кількістю якість… Ну і гроші. Хто все-таки захоче інвестувати в невідомість? Особливо – знову ж таки – на місцях. І хто з великих захоче стати реальним союзником?.. Так ось, висновок банальний – щоб правильно грати, гру потрібно починати вчасно.
Михайло Подоляк, політтехнолог
