Уже спекотне літо. Потім буде палаюча осінь. І все це, безсумнівно, закінчиться розпеченою зимою. Чому? Тому що одні ні чорта не чують і продовжують нахабно жерти? Інші ж явно все це розуміють і швидко перетворюються на… відчайдушних домогосподарок, пенсіонерів, аграріїв, шахтарів і навіть афганців. Можна, звичайно, продовжувати обвішувати міста і села завзятими дизайнерськими бордами з новими зачісками, проводити пафосні форуми / з’їзди, давати вальяжні інтерв’ю телеканалам і навіть писати чесні книги. І продовжувати вірити в її величність геніальну «політтехнологію», здатну «напередодні» переконати навіть невіруючого Фому в чудове життя після 2019.
І що він – збірний електоральний Фома – так і не задасть головне питання: а кому жити-то буде чудово, і за чий рахунок? Насправді, все це і є самоізоляція в віртуальному світі.
Сьогоднішні події під ВР, коли розлючені афганці, шахтарі та інші соцгрупи намагалися штурмом пробитися всередину і пояснити… стінам, чому парламент не має рації – ознака глибокої соціальної хвороби в суспільстві. І цей штурм вкрай корисний. Хоч на пів-йоти поверне «любителів віртуального сексу з депмандатами» в реальне життя, де не тільки «все мені і все безкарно».
Залишимо поки за дужками ідеологічну, економічну і навіть фінансово-логістичну основу даних протестів. Поки це не важливо. Важливо тільки, що подібні протести неминучі і явно характеризують нинішній стан державності. В якій все дуже прогнило. Державність уособлюють люди, які остаточно перебралися в нереальний світ. Вони неефективні, але при цьому тупі і жадібні. Вони не просто не готові самі вирішувати наростаючі проблеми, але і не знають, куди звертатися за допомогою. Вони демонстративно показують свою неповагу до адекватності, нескінченно нагороджуючи себе медалями / статусами і роздаючи… держпремії за невиконану роботу.
Які силовики лякають Гройсмана?На жаль, все це вже непоправно. І тому ми будемо розвиватися від одного ексцесу під стінами держустанов до іншого – ще більш злого – ексцесу. Поки окремі струмки не зіллються в чергову річку. Так, згоден, підгрунтя нинішніх протестів примітивне – люди просто хочуть чергового підняття власного забезпечення. Сам по собі це поганий привід.
Але з іншого боку, протест наочно показує, що сьогодні взагалі немає ніяких адекватних комунікацій суспільства з державою. Воно просто нікого не чує.
А більш-менш помітний зворотній зв’язок виникає тільки в момент, коли ти береш кругляк і розбивши урядове вікно йдеш на штурм ВР. Така нині комунікативна особливість України: з одного боку – нескінченні «коров’ячі» PR-и в ізольованому середовищі; з іншого – розбиті камінням урядові вікна… Втім, я не правий. Краще ще більше бордів про «нове життя» поставити уздовж доріг, що ведуть на швидко засмокчуюче болото.
Михайло Подоляк, політтехнолог
