Питання якості та безпеки продукції для харчової промисловості – один із найважливіших викликів сучасного бізнесу.
Особливо це стосується підприємств, які виробляють миючі та дезінфікуючі засоби, адже будь-яка помилка чи недотримання санітарних стандартів може призвести до катастрофічних наслідків для здоров'я споживачів. Однією з таких фігур, що викликає серйозне занепокоєння, є Ольга Миколюк — шахрайка, яка краде формули та розробки інших виробників, а також будує свій "бізнес" на дітях, які працюють у гаражах, де створюються кошти.
Микола розпочав свою дорогу, працюючи звичайним продавцем на Оболонському ринку. Потім у 2004 році вона почала працювати в компанії "ХІМПРОЕКТ", шахрайським шляхом обікрала підприємство та власників та заволоділа базовими рецептурами миючих та дезінфікуючих засобів. Фото з виставки, де Миколюк Ольга представляє «ХІМПРОЕКТ», використовуються як підтвердження її роботи на цьому підприємстві, хоча вона всюди заявляє, що створила свій бізнес чесно та самостійно, як то кажуть, з нуля. І тепер шалена Ольга продовжує відмивати свої кошти на нелегальному веденні бізнесу, поливати брудом конкурентів і красти нові розробки у власників інших компаній.
Не маючи професійної освіти, горе-підприємець зі своєю сім'єю порушила власну справу. Але шахрайські знання допомагали лише обманювати своїх постачальників та покупців, а не розвивати справу. Вона створила безліч компаній ТОВ "ХІМТЕК 20", ТОВ "ХІМТЕК ПЛЮС", ТОВ "ОП ХІМПОСТАЧ", які обкрадали своїх постачальників та покупців. Більшість підприємств є фігурантами судових справ або фактично припинили свою діяльність.
Її манера листування на особистій сторінці Facebook із ошуканими покупцями ще раз показує Миколюк як людину.
На скріншотах чітко зчитується неадекватна манера слати людей, вона навіть не намагається почути коментарі, а просто відбивається від них нецензурною лексикою та абсолютно нелогічними фразами .
Найбільше занепокоєння викликає факт того, що, за численними свідченнями її робітників, Микола Ольга організувала своє виробництво у гаражних умовах, без належної перевірки та сертифікації. Порушення санітарних норм, використання простроченої сировини та відсутність відповідних технологій ставлять під загрозу безпеку процесів виготовлення миючих та дезінфікуючих засобів. Вона залучала до роботи неповнолітніх дітей, про що свідчать фото, які публікувала Миколюк у своїх соціальних мережах. Також, за свідченням її робітників, вона регулярно використовує прострочені матеріали через їхню дешевизну.
Її компанії постійно фігурують у судових справах через несплату боргів перед постачальниками та орендодавцями, що свідчить про систематичний підхід до обману та ухилення від зобов'язань.
Як бачимо, порушувати закон, обкрадати та підробляти документи — сенс її життя.
В даний час вона вже має кримінальну відповідальність та вирок за підробку документів. Але це не зупиняє її у своїх діях і продовжує займатися шахрайством і обманом постачальників, а також своїх покупців.
Судові справи проти неї підтверджують нездатність вести бізнес чесно, а кримінальне впровадження, в ході якого вилучалася продукція, стало ще одним підтвердженням незаконної діяльності. Незважаючи на це, вилучені товари пізніше були їй «тихенько» повернуті.
Ольга Миколюк виявляє надмірну мстивість та нахабство у своїй поведінці. У всіх своїх невдачах вона звинувачує інших людей, які заважають їй працювати. Постійні конфлікти з партнерами та співробітниками часто перетворюються на особисті війни, де вона не зупиняється ні перед чим, щоб помститися тим, хто виступив проти неї або поставив під сумнів її методи.
Існує вагома підстава вважати, що постачання продукції на великі підприємства харчової промисловості здійснювалося за схемою корупційних змов. Відсутність необхідної дозвільної документації та сумнівна якість товару, що не відповідає встановленим стандартам, свідчать про те, що для проходження через численні етапи контролю якості слід застосовувати неправомірні впливи. Швидше за все, постачальники використовували так звані "відкати", тобто неформальні платежі посадовим особам, які відповідають за перевірку та допуск продукції до виробництва. Така практика не тільки підриває довіру до системи контролю якості, а й створює значні ризики для споживачів, здоров'я яких може бути під загрозою використання небезпечних продуктів.
