Ігри з реприватизацією принесуть Україні збитки і вдарять по інвестиційному іміджу. Про плани успішного проведення приватизації у наступному році можна забути
Про це написав політолог Володимир Фесенко на своїй сторінці в Facebook, передає агентство Українські новини.
Політолог нагадав, що вже майже три роки триває епопея навколо реприватизації “Укртелекому”, що може негативно позначитися на новій великій приватизації, яку влада має намір провести у 2020 році.
“Ігри з реприватизацією можуть принести державі не стільки прибуток, скільки збитки. В ході повернення в держвласність “Укртелекому” держава отримує в користування актив, який аналітики оцінюють в $500 млн. При цьому воно зобов’язане залучити в бюджет: $1,3 млрд для виплати нинішнього власника підприємства, а також суму на можливу йому компенсацію. Навряд чи тут є вигода для держави. А ось корупційний інтерес для високопоставлених чиновників може проявитися. Але головна проблема в іншому – від усієї цієї історії може постраждати інвестиційний імідж України, і тоді всі плани про 50 млрд прямих іноземних інвестицій можуть виявитися банальним “манилівщиною”, – написав Фесенко.
На його думку, говорити про реприватизацію в період старту нового етапу приватизації – це безумство, іноземні інвестори просто не прийдуть в країну за таких умов.
“З одного боку, Президент і Кабмін анонсують старт великої приватизації, з іншого боку, Фонд держмайна говорить про можливу реприватизацію. Не треба бути економістом, щоб зрозуміти: жодний іноземний інвестор не зайде в країну, де навіть навколо давно і успішно приватизованих підприємств (як-то Укртелеком Криворіжсталь) після стількох років виникають реприватизаційні дискусії”, – підкреслив Фесенко.
Нагадаємо, в історії України з великих підприємств були реприватизовані, як мінімум, три компанії: “Криворіжсталь”, “Нікопольський завод феросплавів” і “Нікопольський південно-трубний завод”. Реприватизація “Криворіжсталі” була єдиною вдалою – підприємство повторно продали в 5,7 рази дорожче, ніж у перший раз. Два інших підприємства внаслідок реприватизаційних процесів потрапили в виснажливі судові розгляди, які в підсумку стали однією з причин катастрофічного стану справ у компаніях аж до банкрутства та ліквідації (“Нікопольський південно-трубний”).
