У 2017 році компанії олігарха Сергія Курченка «Газ Альянс» і «Петроліум-капітал» поставили в Україну 2,65 млн. тонн антрациту з Росії через посередників за непрямими контрактами з Швейцарією і Великобританією – за усередненою ціною $99,3 за тонну, а безпосередньо з Росії – 12,1 тис. тонн за середньою ціною $165,7

При цьому на території ЛДНР вугілля продається в середньому по $24-25 дол. за тонну. Заступництво такій схемі надають люди з оточення Петра Порошенка, а саме екс-глава адміністрації президента Борис Ложкін. Про це пише сайт From-ua у журналістському розслідуванні «Курченко по-новому. Як побіжний олігарх Януковича і команда Порошенка наживаються на постачанні донбаського вугілля в Україну».

Як відомо, з березня 2017 року управління низкою українських вугільних і металургійних підприємств, що знаходяться на території самопроголошених ЛНР і ДНР, було передано під «тимчасову адміністрацію» зареєстрованої в Південній Осетії компанії ЗАТ «Внешторгсервис». При цьому єдиним постачальником вугілля з окупованих територій стала належать Сергію Курченко компанії “Газ-Альянс” і «Петроліум-капітал».

Журналісти з’ясували, що з жовтня 2017 року підконтрольні Сергію Курченко компанії експортували з Росії в інші країни більше половини всього обсягу вугілля, вивезеного з ЛДНР. При цьому на території ЛДНР вугілля продається в середньому по $24-25 дол. за тонну. У порту Ростова вугілля коштує вже $60-80 за тонну. Експортна ціна ростовського антрациту знаходиться в межах від $100 до $160 за тонну в залежності від фракції.

З допомогою Курченко вугілля Донбасу перетворюється в російський, а «Газ-Альянс» постачає його російським і закордонним споживачам, у тому числі і в Польщу, Румунію, Туреччину. Наприклад, тільки по одному контракту з польською компанією Dolomit-oil Sp.z o.o з вересня до кінця 2018 року буде поставлено 10 тис. тонн українського антрациту марки АКО.

Навіть за приблизними підрахунками, вугільний бізнес приносить олігарху Курченко маржу мінімум у 300%. При обсязі експорту вугілля з ЛДНР в межах 10 млн. тонн в рік маржа становить від $550 млн. до $950 млн.

За даними Державної фіскальної служби, в січні-березні 2018 року Україна збільшила імпорт кам’яного вугілля і антрациту на 57,6%, до 5,745 мільйони тонн порівняно з аналогічним періодом минулого року. Основним постачальником вугілля залишається Росія.

І хоча на офіційному рівні можливість поставок вугілля з ЛДНР в Україну спростовується, експерти не сумніваються, що українські компанії купують «ДНРовский» вугілля під виглядом російського. Більш того, транзитом через територію України також йдуть поставки вугілля з окуппированного Донбасу в Польщу.

Журналісти припускають, що таку схему Курченко може реалізовувати за домовленістю з президентом Петром Порошенком, з яким зберігає тісний контакт через екс-голову адміністрації Бориса Ложкіна. Саме у Ложкіна і Порошенко в 2013 році Курченко придбав медіа холдинг UMH Group, який досі працює та займає досить лояльну позицію до Адміністрації Президента.

В якості прикладу домовленостей журналісти наводять той факт, що в 2016 році державний «Укрексімбанк» переуступив заборгованість компанії Курченко «Ветек Медіа Інвест» на суму 216,5 млн грн і 90 тис доларів взяту як кредит на купівлю UMH Group в 2013 році, підконтрольним самому Курченко компаніям ДП «Союз реалізаторів України» і ТОВ «Петра Ойл» зі значним дисконтом, який, найімовірніше і став «отступными» для Порошенка.

За даними джерел видання, в Росії вкрай незадоволені ситуацією, оскільки контроль над експортом і фактично управління конфіскованими у Рината Ахметова і інших власників підприємствами Донбасу були передані Курченко разом із зобов’язаннями по наповненню бюджету ЛДНР та соціального забезпечення його жителів. Однак «Внешторгсервис» не сплачує податків, виникла кількамісячна заборгованість по виплаті зарплат працівникам підприємств. Крім того, компанії Курченко навмисно занижують обсяги видобутку вугілля і здійснює вивіз неврахованої вугілля з території ЛДНР.

Найближчим часом в Росії планується проведення комплексного аудиту економіки ЛДНР, планується створення спеціальної міжвідомчої урядової комісії. У ряді російських відомств вже відкрито обурюються такою неприхованою зневагою, яку демонструє Курченко і наполягають на передачі управління підприємствами Донбасу більш ефективному менеджеру.