Мажоритарна і пропорційна виборчі системи в Україні: названо головну відмінність.
Мажоритарна виборча система, або як її називають в народі «мажоритарка» — це система виборів в парламент, при якій обраними є кандидати, які отримали більшість голосів виборців у своєму виборчому окрузі.
Український народ в більшості своїй вважає, що в основі мажоритарної виборчої системи лежить принцип “гречкосіяння” і корупції. Це все аргументовано і інтуїтивно зрозуміло, адже більшість політиків намагаються задобрити електорат, але не шляхом турботи про свій округ, а шляхом підкупу:
“Все заради перемоги!”.
Види мажоритарної виборчої системи
По методиці визначення переможця, існує 3 види мажоритарки:
- Система відносної більшості. Якщо у кандидата більше голосів ніж у конкурентів, то він переміг, незважаючи на відсоток виборців, що віддали голос за даного кандидата. Хоч відносний тип і має ряд недоліків, він використовується у Франції, Україні, РФ, Польщі, Фінляндії, Чехії, Литві.
- Абсолютної більшості. Якщо кандидат набрав більше половини голосів (схема 50% +1 голос як мінімум), тільки тоді він стає переможцем. Абсолютний тип практикується цей вид в США, Японії, Великобританії.
- Кваліфікованої більшості. Заздалегідь встановлена більшість голосів, що перевищує абсолютну (2/3 голосів, 3/4 голосів і т. д.). Наприклад, для системи 3/4), якщо депутат набрав 75% голосів (3/4 електорату), тоді він проходить, якщо 74% — не проходить.
Мажоритарка, як спадок СССР
Як не дивно, перші парламентські вибори в незалежній Україні пройшли по 100% мажоритарній системі. Але, як і очікувалося, вона себе не виправдала, через що власне і ввели пропорційну систему з партійними списками.
Після перемоги Віктора Ющенка, мажоритарна система була скасована, залишилися тільки закриті партійні списки. Але недовго тривав «світлий шлях», екс-президент Віктор Янукович повернув мажоритарку. Як стверджує нардеп Руслан Сидорович, Янукович зробив це для того, щоб з використанням адмінресурсу отримати контрольовану більшість у парламенті.
ТОП типових дій кандидатів на окрузі:
- відкриття майданчиків;
- роздача безкоштовних ліків або продуктових наборів;
- купівля ноутбуків для шкіл або будь-яке інше задоволення потреб державних установ, за наші ж гроші, відповідно.
За такою схемою депутати роками обираються до Верховної Ради і дуже сильно хочуть залишити робочий спосіб бути при годівниці.
Переваги мажоритарної виборчої системи
Мажоритарка є досить універсальною: з її використанням можна провести вибори як окремих представників, наприклад, президент, губернатор, мер, так і колективних органів держ. влади або місцевого самоврядування, наприклад, парламент країни або муніципалітет міста.
Другий плюс мажоритарної системи: можливість віддати голос кандидату, грунтуючись на його особистих якостях, а не на його партійній приналежності.
Також мажоритарка дозволяє невеликим партіям і безпартійним кандидатам брати участь і більш того, перемагати на виборах. Мандат, який видали виборці конкретного кандидата, робить його незалежним від партії, джерело влади в даному випадку — народ, а не партійна машина. Хоча це палка з двох кінців, деякі «незалежні» кандидати можуть діяти не на благо виборців, а в цілях власного збагачення, задоволення особистих амбіцій і потреб.
За словами Журавського, мажоритарка може працювати: «Мажоритарна система в тій самій Великобританії існує багато років і вона влаштовує всіх виборців. Просто потрібно щоб система працювала, щоб інститути держави працювали. Потрібно встановити кримінальну відповідальність за підкуп і все буде нормально».
Недоліки мажоритарної виборчої системи
Спотворення реального результату виборів, не врахування більшості голосів виборців.
При мажоритарній системі спотворюється реальний вибір виборців. Наприклад, якщо у виборах беруть участь 5 кандидатів, 4 з яких набрали по 19% голосів (у сумі 76%), а останній набрав 20%, проти всіх проголосувало 4%. Останній кандидат вважатиметься законно обраним, хоча проти нього (або не за нього) по суті — 80% тих, хто проголосував. Це означає, що 80% всіх виборців залишаються без представника своїх інтересів у парламенті.
Також само і по всій країні, тільки відсоток варіюється. Деякі країни, придумали систему, щоб нівелювати даний недолік — ординарне голосування (переданий голос). Виборець віддає свій голос не тільки за конкретного кандидата, але ще й виставляє рейтинг переваг, кого хотів би бачити в парламенті, якщо його кандидат не пройде.
Таким чином, голос людини завжди буде почутий.
Підкуп, корупція, піар
Мажоритарка славиться масовими підкупами виборців, як кажуть у народі «гречка нашару». Цей мінус складно віднести до вини депутатів або системи в цілому, тут винен сам виборець, його жадібність і продажність. Але це відноситься тільки до тих, які реально підкуповуються, а не користуються моментом і віддають голос за «свого» кандидата. У кого більше грошей, той часто і виграє.
Це твердження по більшій мірі правдиво, так як піар (реклама) — досить дороге задоволення, а за невідомого кандидата народ голосувати не буде, будь він навіть «ідеал».
Популярними є також маніпуляції з «добрими справами»: обладнання та ремонт державних закладів (шкіл, лікарень, притулків), будівництво доріг, церков і т. д. Те, що депутат повинен робити протягом своєї каденції, він масово починає виконувати перед новими виборами. Більшість виборців ведуться на все це, і в нового кандидата не залишається шансів, адже він, як правило, не має в своєму розпорядженні таких коштів, тим більше державними.
Двопартійна система, як результат мажоритарки
Мажоритарный тип виборів має плюси і мінуси далеко не рівносильні, негативна сторона повністю поглинає світлі моменти. Посилює негатив ще один недолік, який був сформульований французьким соціологом і політологом Морісом Дюверже ще в середині XX століття. Він дослідив результати багатьох виборів по мажоритарці і зробив висновок, що рано чи пізно така система стає причиною появи двопартійної системи в державі, так як шанси нових та/або малих партій потрапити до парламенту дуже малі. Яскравим прикладом цьому виступає США. Даний ефект названий “закон Дюверже”.
Голос за найбільш «прохідного» кандидата
«Він не прохідний», «за нього не проголосують», «його не знають» і тому подібні вислови ми дуже часто чуємо в побуті при обговоренні кандидатів у парламент. Як результат, люди голосують не за того кандидата, який подобається, а за того, в якого є шанси пройти.
Прихований політичний сенс є і в соціологічних опитуваннях, нібито проведених незалежними командами. Цей прийом використовується кандидатами для навіювання виборцям думки, що вони в топі, а конкуренти непопулярними в очах електорату.
Фінансова невигідність
Мажоритарна система справедливо вважається дорожчою, фінансово витратною. Замість того, щоб провести виборчу кампанію партії, проводиться кілька тисяч виборчих кампаній окремих кандидатів.
Погана структуризація влади
Перемога незалежних кандидатів на мажоритарних округах, призводить до того, що з’являється велика ймовірність дисперсних, неструктурованих і слабокерованих органів влади, ефективність діяльності яких значно знижується. Цей мінус мажоритарної системи особливо характерний для країн з погано структурованою партійною системою і великою кількістю партій.
Як стверджують в партії “Наш край”, проведення позачергових виборів за закритими списками призведе до узурпації влади олігархами”.
Скасування мажоритарної виборчої системи
Как повідомляє співголова депутатської групи «Відродження» Віталій Хомутинник, президент Володимир Зеленський запропонував скасувати мажоритарну складову і знизити прохідний бар’єр до 3% на виборах нардепів. За словами Віталія, свою пропозицію Володимир озвучив на консультаціях з головами парламентських фракцій і груп. На думку Зеленського, відповідні зміни слід внести до виборчого законодавства.
Нагадаємо, що прохідний виборчий бар’єр становить 5%. А мажоритарна виборча система передбачає, що обраній є політична сила, яка отримала на виборах більшість голосів виборців. На відміну від неї, пропорційний вид передбачає голосування за кандидатів за партійними списками. Розподіл мандатів між партіями здійснюється відповідно до кількості голосів виборців, поданих за кожен партійний список.
Також Хомутинник повідомив, що за ініціативою фракцій на обговорення виносилося уточнення норм про імперативний мандат. Це обмеження в діях виборної посадової особи умовами, при порушенні яких він може бути відкликаний. Наприклад, депутат не може бути обмежений вимогою безумовного виконання наказів виборців або забороною на вихід з фракції, якщо він був обраний за партійними списками від виборчого об’єднання, партії або блоку, що створив цю фракцію.
Основна відмінність мажоритарки від пропорційної системи
Пропорційна система означає, що депутатські мандати розподіляються прямо пропорційно поданій за ту чи іншу партію кількості голосів виборців.
Наприклад, за партію “Слуга народу” віддано 75% голосів виборців, стільки ж у процентному співвідношенні буде представників даної партії в парламенті. При пропорційній системі підрахунок голосів здійснюється не в рамках одномандатного округу, а по багатьох округах. Основні суб’єкти виборчого процесу — не окремі кандидати, а політичні партії, списки кандидатів яких і конкурують між собою.
Пропорційна система голосування передбачає тільки один тур виборів, де вводиться своєрідний «бар’єр прохідності», який станом на 2019 рік в Україні — 5%.
Нагадаємо, що президент Володимир Зеленський запропонував знизити даний показник до 3%. Високий відсоток означає, що маленькі і гірше організовані партії не зможуть потрапити в парламент і не можуть розраховувати на мандати.
При цьому подані за такі партії голоси (а відповідно і депутатські мандати) перерозподіляються на користь тих партій, які зуміли набрати прохідний бал. Більшість цих “перерозподілених” голосів виборців дістаються тим партіям, які змогли отримати найвищий відсоток голосів.
У 5% зацікавлені великі партії, які роблять наголос не так на привабливість яскравих особистостей, як на масову підтримку своїх членів і соратників, на готовність електорат проголосувати не за персоніфікованим, а з ідейних мотивів.
Різновиди пропорційної системи
Основні різновиди пропорційної системи з відкритими списками і з закритими. Перший тип передбачає, що виборець може вибрати не тільки партію, але й визначити бажаних для себе кандидатів цієї політичної сили. Закриті списки мають на увазі той факт, що виборець в сліпу вибирає депутатів, довіряючи тільки лідеру партії, гаслам, ідеології, обіцянкам.
Другий за важливістю критерій поділу пропорційної системи на види-процентний бар’єр. Цей показник не дозволяє пройти в парламент партії, яка недобрала голосів електорату.
