«Поки деякі розповідали про те, що «за Медведчука ніхто не проголосує», політик, який звик працювати системно, вже має власну партію, яка гарантовано проходить в Раду, майже гарантований мандат, і, ймовірно, керівництво якимось комітетом. Смійтеся далі», – написав політолог Петро Олещук в своєму блозі на сайті «Інформаційний акцент», коментуючи інтерв’ю політика «112 Україна»
Олещук нагадав, що вже прогнозував конвертацію політичної ваги Медведчука в конкретні дивіденди.
«Очевидна системність роботи, якої не можуть похвалитися «патріотичні політики». Тихо закладаються основи, спокійно накопичуються ресурси (включаючи інформаційними та піар-ресурсами) і коли настає час – всі ці «карти» викладаються на стіл. Не раніше і не пізніше, ніж треба», – зазначив експерт.
Олещук вважає, що амбіції Віктора Медведчука – максимальні, що було продемонстровано в переліку обговорюваних тем в резонансному інтерв’ю «112 Україна».
«Це було не просто інтерв’ю з метою поширення конкретних тез – немає, це була демонстрація власної політичної доктрини, чітко позіційованої для конкретної категорії виборців, які, можете не сумніватися, почули все, що потрібно. І свого часу – проголосують», – упевнений політолог.
Він також нагадав, що саме Медведчук – «батько» нинішньої Конституції України, яка була затверджена в 2004 році при прямій і безпосередній участі тодішнього глави Адміністрації президента Кучми. Медведчук відповідав за всі етапи розробки та прийняття змін до Основного закону – від написання проекту і до затвердження в парламенті, що і сталося в грудні 2004 року.
«Сьогодні ми живемо фактично за Конституцією Медведчука. І він прекрасно знає, яку систему політичних відносин закладає ця Конституція. Тому що сам цю систему розробляв. Особливість цієї парламентсько-президентської моделі полягає в тому, що влада концентрується в Кабміні, який формує Верховна Рада. І парламент при цьому спирається на вимогливу логіку створення коаліції. Відповідно, щоб отримати владу, треба виконати дві умови: 1) мати власну фракцію; 2) домовитися з іншими фракціями. По першому – питання практично вирішене. З питання №2 – є багатий досвід і «сильні аргументи», які цілком готові слухати наші політики. Досить згадати про політичну біографію більшості з них. Особливо, в якій партії вони перебували в 1990-ті – на початку 2000-х», підсумував Петро Олещук.
