Жителі Донецької області, родичі яких залишилися на окупованих територіях, почали розуміти, в якій ситуації ті опинилися
Про це розповів пастор християнської церкви в селищі Андріївка на Донеччині, волонтер Микола Шарко, пишуть «Факти і коментарі».
За словами чоловіка, у якого немає обох ніг, не всі його односельці схвалюють підтримку української армії.
«Поглядають, шиплять, але не нападають, Бог милував. Ніяково все ж з безногим чубитися. І таких у селищі, на щастя, не так уже й багато. Деякі односельці, у кого є рідня в окупованому Донецьку, починають прозрівати. А з упертими «запутінцамі» я сперечаюся: «Ось коли ти продукти возитимеш не до Донецька, а з Донецька, тоді я повірю, що там краще, ніж у нас», – повідомив Шарко.
Водночас багацько місцевих жителів допомагали військовим.
«Андріївка під окупацією, слава Богу, не була, але коли захопили райцентр Тельманове, до якого раніше ми адміністративно належали, сталося те, про що і я, і Микола Шарко попереджали всіх охочих їздити на проросійські мітинги до Донецька. Жодних бюджетних виплат і пенсій у селищі чотири місяці не було, поки нас до Волноваського району не приєднали. Та й обстрілами Андріївку декілька разів зачепило. Ті, хто кричали «Путін, допоможи!», першими впали в розпач: «Ой, що ж таке?!» А я їм відповів: «Це “русскій мір” прийшов! Я ж вам казав: як тільки-но візьмете в руки чужі прапори, буде війна», – повідомив виданню селищний голова Василь Калиниченко.
