Юрій Одарченко про плани Тимошенко та імітацію прозорого відбору суддів (відео)

– Юрію Віталійовичу, дякуємо, що завітали до нас, незважаючи на вашу відпустку народного депутата. Як проходять ваші літні канікули?

– Фактично відпочивав 10 днів. Я керівник обласної організації партії «Батьківщина» в Херсонській області, а це завжди поточні справи, які треба вирішувати. Відпустка – той час, коли не виїздиш до Києва на пленарні засідання, а можеш щільніше займатися проблемами. Питання партійного будівництва, справжнього, яким воно має бути, питання залучення людей – це справа, яка потребує щоденної пильної уваги, спілкування з людьми. Інакше нічого не виходить. Не скажу, що це каторга. Отримую від цього задоволення. У моїй ситуації це збіг – коли на роботу ходиш із задоволенням.

– Які плани маєте на новий політичний сезон, на осінь? Зараз нічого не чутно ні від «Батьківщини», ні від Юлії Володимирівни. Як готуєтеся?

– Найважливіші питання, які вирішуватимуть наступної сесії, стосуватимуться продовження так званої судової реформи. На жаль, в Україні так повелося, що під красивими гаслами часто приховують наміри, які мають на меті зовсім інші речі.

Нещодавно, наприклад, проголосували закон «Про Конституційний суд», під який влада заклала гасла про те, що він забезпечить доступ громадян до Конституційного суду, запровадить таку річ, як конституційна скарга – якщо людина отримала погіршення своїх умов унаслідок того, що закон якийсь неконституційний, вона матиме право оскаржити його після.

Це, безумовно, крок уперед. Але це така собі ширма, як у фокусника. Насправді зміни в законі «Про Конституційний суд» призвели до того, що президент України отримав 100% вплив на Конституційний суд, створено систему підбору суддів КС, цілком ним контрольовану. Тобто він зможе обрати під ширмою цих конкурсів людей, які будуть зручними та керованими, присягнуть служити вірою і правдою.

Крім того, в цей закон закладено норму, що будь-яке рішення може бути ухвалене чотирма суддями Конституційного суду. Тобто зараз, після ухвалення закону, вже не треба умовляти більшість складу суду, а їх 18, достатньо мати чотирьох суддів, які тебе слухаються, і можеш провести будь-яке рішення.

Наприклад, зараз дуже актуальне питання скасування мораторію на продаж земель сіль господарського призначення. Питання, так би мовити, смердюче. Політики за нього не готові братися, бо люди переважно негативно сприймають продаж земель сільгосппризначення. А коли Конституційний суд скаже, що це конституційно, тоді й президент, і будь-який інший політик скаже: «А я тут до чого? Це Конституційний суд розтлумачив нам норми нашої Конституції, землі сільгосппризначення можна продавати». По суті, створено таку структуру, яка перебуває над Верховною Радою, над президентом нібито, може легітимізувати будь-які рішення.

На жаль, маємо прикрі приклади, коли за Віктора Януковича – він теж використовував Конституційний суд для скасування Конституції та повернення до президентсько-парламентської республіки – обурені люди вийшли на вулиці. Було роздмухування політичних пристрастей, м’яко кажучи, зі смертями людей… У такому самому напрямку рухається і чинна нібито демократична влада, очолювана такою освіченою людиною, як Петро Порошенко, який навчався у вищих навчальних закладах не таких, як Янукович. Це прикрий сигнал того, що в системі побудови влади в Україні нічого не змінюється.

– Якщо депутати проголосують за цей законопроект, президент менше впливатиме на Конституційний суд?

– Зараз закон «Про Конституційний суд» уже проголосували. Президент створив 100% вплив для себе. Наступний етап – Верховний суд. Думаю, що найближчими днями одним із перших законопроектів, який розглядатиме Верховна Рада, буде зміна до різних КПК, там ціла низка законів – тобто зміна формату Верховного суду.

Зараз що відбувається? Президент не має впливу на Верховний суд. Там суддів призначено ще під час роботи інших президентів. Залишися судді, які працювали і за Кравчука, і за Кучми, і за Ющенка, і за Януковича. У цьому позитивний сенс для людей. Нинішня влада не може впливати на 100% на всіх суддів. Вони часто-густо ухвалюють закони, які суперечать позиції влади. Від Верховного суду залежить багато. Пам’ятаєте, як склад Верховного суду провів засідання – і президентом України став не Янукович, а Ющенко. Порошенко розуміє, що ця гілка влади надвагома. Зміни до законопроекту передбачають, що Верховний суд і всі вищі спеціалізовані суди буде ліквідовано, людей звільнять, а потім наберуть нових суддів. У змінах до цього законопроекту теж прописано процедуру імітації прозорого підбору.

– Чому в нас постійно «начебто», «начебто»? Коли вже буде справді прозорий підбір? 

– На жаль, більшість у Верховній Раді, що складається з депутатів «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту», а їм підголосовують інколи різні позафракційні та «Опозиційний блок», підтримає президента. Конституційний суд, до речі, проголосований «Опоблоком». На сьогодні ухвалення змін до законодавства, що стосується Верховного суду, зробить його цілком підпорядкованим президенту.

Не говоритиму, як погано, що комерціалізується робота суддів. Зараз простій людині важко зайти в суд, бо великі платежі. А в тих законах передбачено, що якщо хочеш допитати свідка – заплати, хочеш витребувати якісь матеріали – заплати. Як казав відомий герой «12 стільців» Коробєйніков: «Це буде до снаги лише дуже заможним людям». По суті, ще й в цьому полягає вада тих законів, які ухвалюватимуть щодо Верховного суду.

– А щодо Антикорупційного суду, на якому наполягає Артем Ситник, директор НАБУ? Він каже, що всі справи, які зараз доходять до суду, саботують. Усі антикорупціонери говорять, що необхідно створити Антикорупційний суд. Чому досі цей закон не проголосовано? Як ви ставитеся до цієї ініціативи?

– Я був автором альтернативного закону «Про Конституційний суд», до цих законів «Про Верховний суд» підготував більш ніж 500 правок. До створення Антикорупційного суду ставлюся з обережним оптимізмом. Як на мене, це така мантра, яку проголошують політики, яких люблять слухати люди. Людям подобаються швидкі й зрозумілі рецепти вирішення проблем. Коли проголошують, що подолають корупцію, коли щось утвориться, а це просто начебто, то люди сприймають це позитивно. Політики проводять фокус-групи, соціологічні опитування, вони порівнюють те, що говорять із телебачення з  тим, що люди бажають чути. Це інколи відіграє погану роль, бо політики часто мусять бути гіршими за загальну думку людей, щоб подобатися, бо вести вперед важко.

Повернімося до Антикорупційних судів. Мені здається, що буде важко зробити так, щоб один Антикорупційний суд у Києві вирішував усі корупційні проблеми, які існують в Україні. Як бачу за проектами законів, які подають, це скидається на якісь революційні трибунали чи суди інквізиції, які вирішують радикально швидко проблеми. Мені здається, що політики завжди прагнуть демонструвати свою рішучість жорсткими речами. Оці суди дають можливість не дотримуватися процедури, в прискореному політичному режимі вирішувати багато питань. Цікаво дивитися на роботу цих судів, коли це тебе не торкається. Думаю, що трансформація судової гілки влади під президента – це погана історія для розвитку України. Як на мене, це лягає в русло Конституційного суду, який цілком підпорядкований президенту, а якщо ухвалять закон «Про Верховний суд», це взагалі унеможливить будь-які рішення, які стосуватимуться політики і будуть проти президента. Не хочу бути поганим пророком, але думаю, що Антикорупційний суд може перетворитися на каральний меч революції, коли колективно каратимуть усіх політично неугодних опонентів.

– Повернімося до «Батьківщини». Згідно із соціологією, у Юлії Тимошенко зараз оптимістичні показники. Якщо вибори проходитимуть завтра, «Батьківщина» може взяти більшість голосів виборців. Кого ви в такому разі бачите серед союзників, із ким утворювали б коаліцію в умовах, коли всі з усіма воюють?

– Зараз відбувається утворення олігархічної системи управління державою, яка під свої потреби формує і гілки влади, і Верховну Раду зокрема. Не можу сказати, що «Батьківщина» – це ідеальна структура, яка цілком відповідає потребам розбудови партії. Багато років я партійний  функціонер. Керував великими штабами на виборах, тому можу порівнювати інші партії з «Батьківщиною». «Батьківщина» – ідеологічна партія, що  має прибічників, які багато років сприймають позицію партії Тимошенко, як споріднену з їхньою позицією. На місцях є партійні активи, які підтримують позицію партії і позицію Юлії Володимирівни. Про наявність цих активів, про їхню роботу свідчать вибори до об’єднаних територіальних громад, де «Батьківщина» бере зараз більшість. Це означає, що є партійні активи, вони працюють, люди їх підтримують.

– А хто з інших партій підтримує вашу ідеологію, чию ідеологію підтримуєте ви?

– «Батьківщина» підтримує, безумовно, європейський вектор розвитку України. Маємо серйозні розбіжності з нашими колегами по так званому демократичному табору щодо трансформацій з ринком продажу землі. «Батьківщина» категорично проти продажу землі сільгосппризначення. «Блок Петра Порошенка» підтримує цю ідею. Однак, деякі депутати з цієї фракції та «Народного фронту» дозволяють продавати землю. Ми точно не станемо об’єднуватися з тими, хто бачить майбутнє України з продажем землі сільгосппризначення агромонополіям, які сьогодні панують у країні. Усі інші партії, які є сьогодні, мають можливість долучатися.

На жаль, це так просто не вирішується. Багато українських політиків не можуть працювати в команді, а прагнуть індивідуальної першості в будь-якому об’єднанні. Тому об’єднання відбуватиметься не лише на ідеологічних принципах, а й на можливостях побудувати спільний політичний процес.

Безумовно,  «Батьківщина» висловила свою підтримку Саакашвілі та вважає дії президента з позбавлення його громадянства ганебними. Людину, яка підтримала всі революції в Україні, демократичний вектор, приїхала сюди, намагалася розбудовувати Україну та є символом підтримки прагнення країни до кращого майбутнього, сьогодні абсолютно брутально позбавили громадянства. Безумовно, має можливість долучитися й партія Саакашвілі.

– Є нові сили. Наприклад, «Справедливість» Наливайченка, «Альтернатива» та багато інших політичних партій або проектів. Вони зустрічатимуть Саакашвілі на кордоні 10 вересня. Ви долучитеся до цих учинків?

– Зараз не можу сказати. Перебуваю в Херсоні, не маю інформації про наші дії на всеукраїнській арені щодо Саакашвілі. Найближчим часом Юлія Володимирівна проводитиме нараду – дізнаюся.

Ми заявляли про спорідненість із Наливайченком, у нас були спільні з’їзди, де він засвідчував свою підтримку Тимошенко. Але ці рухи важко назвати партіями. Незважаючи на симпатичність цих політиків, вони маюсь мізерні шанси на обрання і підтримку, бо не мають структур, які можуть захистити результат, донести позицію цих людей. От дивіться: багато років Анатолій Гриценко – він у всіх опитуваннях підтверджує, що має авторитет серед людей – їм подобається його принципова позиція, його дії. На жаль, на виборах набирає у рази менше, ніж було в соціологічних опитуваннях.

Це свідчить, що виборець неорганізований, політичні структури перебувають у зародковому стані, вони не спроможні виконувати такі серйозні завдання, як організація виборів. Наприклад, Микола Томенко – авторитетний політик. Він розбудовує свою організацію. На рівні всеукраїнському, публічному, його роль вагома, а на рівні осередків, які є в областях, селах і в районах – важко порівнювати їхню силу з силою «Батьківщини».

Тимошенко ніколи не ставилась до партії як до політичного проекту, який можна  поміняти швидко як рукавички. Дивіться, Арсеній Яценюк ставиться до утворення таких громадянських рухів, політичних партій просто, легко, змінюючи їх під ті технології, які йому пропонуюсь технологи.

Не можу сказати, що його позиція в українських реаліях не плодотворна. Немає такої посади в Україні, окрім посади президента, на якій Яценюк не побував. Він утворює проект, є гарна картинка по телебаченню, він уміє казати розумні речі в потрібний момент, і це спрацьовує.

– Давайте все ж таки не про Яценюка, а про Тимошенко.

– Юлія Володимирівна працює багато років над розбудовою партії як системи побудови держави, бо без політичних партій будь-яка держава не може існувати, це елемент існування держави.

– Розумію, що ви ще не визначилися, з ким можете ідеологічно об’єднатися в тому разі, якщо пройдете до парламенту, щоб не розсваритися, взяти Україну в свої руки та навести тут лад?

– Ми не знаємо, хто йтиме до парламенту.

– Але ж зараз ці тенденції вже зрозумілі.

– Це залежатиме від тієї кількості голосів, які набере «Батьківщина». Якщо ми матимемо безумовне домінування, то підпорядкуємо своєму вектору розвитку партії, які наберуть менше голосів. Ми об’єднуватимемося з партіями, які підтверджуватимуть подальший європейський розвиток України, підтримуватимуть її вступ до НАТО, виступатимуть проти продажу землі сільгосппризначення.

– Коли планують провести з’їзд партії?

– Найближчим часом. Думаю, що у вересні. Він буде пов’язаний із виборами до об’єднаних територіальних громад, а партія своїм рішенням затверджуватиме участь у цих виборах.

– Невеличкий бліц щодо того, як ви голосуватимете восени. Щодо Антикорупційного суду?

– Голосуватиму «за».

– Медична реформа Уляни Супрун?

– Фракція вирішила не голосувати. Я підтримуватиму фракційне рішення, але особисто відстоюватиму, що треба підтримувати реформу Супрун.

– Реінтеграція Донбасу?

– Це дуже розмите поняття, утворення квазіструктур у Донецьку. Голосуватиму «проти».

– «Отче наш» перед початком засідань?

– Не бачу нічого поганого в молитві, але у державі церква відділена від влади.

– Так чи ні?

– Я «за».

– Візовий режим із Російською Федерацією?

– Так.

– Повне зняття депутатської недоторканності?

– Багато разів голосував «за», цього разу проголосую так само.

– Пенсійна реформа від Володимира Гройсмана?

– Голосуватиму «проти».