Про російський газ

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик заявив, що Україна в 2018 році може забезпечити всі потреби населення газом власного видобутку, але для цього треба, щоб «Укргазвидобування» збільшувало обсяги видобутку. А керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв сказав, що Україна знову має купувати газ у російського «Газпрому». При цьому обидва пани лукавлять. Насалик – із політичних міркувань, оскільки він яскраво виражений національно свідомий українець, категорично вважає, що не треба купувати газ у РФ. Але власного газу точно не вистачить, мінімум 15-16 млрд кубів нам треба ще докуповувати.

«Укргазвидобування» справді провалило програму нарощування видобутку, вони відстають від графіку, отже не виконають програму 20/20, тобто 20 млрд кубів у 2020 році. Заява Насалика радше політична, він розуміє, що її не виконають.

Коболєв хоче хоч якось зробити хорошу міну за поганої гри, бо розуміє, що економічно російський газ справді значно вигідніший. Якби Україна купувала його весь цей час, багато заощадили б. Проте весь цей час він разом із Вітренком пропагував європейський вектор, навіть 14 млрд кубів застовпили словацького транзиту, тобто взяли зобов’язання вже там. Коболєв у цій ситуації хоче показати, що купуватиме російський газ, але вимушено. Це хитра позиція, бо насправді питання купівлі-некупівлі російського газу – політичне.

Сьогодні для нас на перший план виходить ціна, а ціна російського газу значно вигідніша. До речі, європейський газ – той самий російський, але прогнаний туди і сюди. Там така хімія, яка для всіх очевидна. Тобто ми й так споживали російський газ, він лише називався європейським. Формула для російського контракту буде вигіднішою, ніж формула німецького хабу плюс транзит так званого імпортного паритету.

Так звана перемога у Стокгольмі стала можливою саме завдяки контракту 2009 року, підписаному Юлією Тимошенко. Там було усе прописано, але треба було працювати. Цей контракт доволі жорсткий, але типовий із погляду Росії та «Газпрому» на 2009 рік. Після цього десятки країн у 2010-2011 році без гасел, без революції, без надриву просто переглянули його умови. Поставте себе на місце компанії, яка видобуває газ: його замовили, вона розгорнула свої потужності, пробурила свердловини, купила обладнання, налаштувалася на видобуток газу, а тут кажуть: «Ні, ми не купуватимемо у тебе, купуватимемо в іншому місці». А кому тепер ця компанія його продаватиме? Тому норма «купуй, або плати» не є аномальною. Інша річ, що за невиконання цієї норми Україну жодного разу не оштрафували. Словаччина та Польща, наприклад, цю норму переглянули.

Коболєв значно краще почувався б, якби присудили не 5 млрд купувати у Росії, а 15. У 2014 році перехитрили самі себе, коли перестали платити в «Газпрому» на дуже вигідних умовах за останній квартал 2013 року, перший квартал 2014 року, вважаючи, що вони виграють. Не виграли. Юридично неправильно аналіз зробили. Була непередбачувана атака. Були винятково урапатріотичні гасла. Мінус 500 млн доларів для України – ціна Стокгольма.

Чи вигідна нова ціна вже «Газпрому»? Думаю, ні. Згідно з рішенням арбітражу, нам треба знайти $2 млрд, щоб погасити борги, а повернення «Нафтогазу» не передбачено. Саме тому «Нафтогаз» в істериці вимагає підвищити ціни на газ, щоб стягнути з населення ці гроші, щоб повернути борги, аби приступити до виконання рішення Стокгольмського арбітражу.

Про підвищення тарифів

Я вже заплутався від заяв прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та всього уряду. Усі кажуть різні речі щодо перегляду ціни на газ для населення.

Володимир Борисович на сьогодні передовсім політик. Він розуміє, що це політична смерть для особи, яка буде вимушена оголосити українцям, що треба, щоб їм підняли ціну на газ. Саме тому він хоче перекинути відповідальність на Насалика.

Валентин Наливайченко про «кремлівську доповідь» та суд над агресором

Розмови в уряді про те, хто хоче підвищити ціну на газ – дитячий лемент. Формула, яку розробив Насалик, передбачала підвищення на 8%, але Гройсман хотів, щоб це озвучив міністр енергетики. Він так і запитав: «То це ви ініціюєте підвищення ціни на газ?» А Насалик відповів: «Ні, це дурниці. Це не я, це МВФ». А МВФ каже: «Просто виконуйте Меморандум, який підписали Порошенко, Яресько, Яценюк та Гонтарева». До речі, трьох із чотирьох фігурантів уже немає. А Порошенко тимчасом у Давосі каже: «Я, мій уряд та мій народ узяли на себе зобов’язання, за газ будемо платити». Це політична гра, не більше.

Зрив чергового траншу дуже негативно вплине на фінансову систему України, бо НБУ на нього розраховував. Тому й тривають навколо цього шантаж та політичні маніпуляції. Думаю, що важко збалансувати бюджет, щоб і МВФ гроші виплачувати, і не підвищувати ціну на газ для населення. Ми самі сіли на шпагат, коли підписували цей Меморандум, у якому передбачено різке збільшення ціни на газ.

Друга помилка: ціни на газ підняли, але відпустили логіку тарифоутворення на тепло. Тепло робиться з газу. Скажімо, у Києві тариф на тепло нині 32 грн за кв. м, у Вінниці – 28 грн. Але є міста, наприклад Кривий Ріг, де 75 грн. Тобто контроль за тарифоутворенням втратили. За це ніхто не відповідає. Хлопці-невігласи оголосили, що це все ринкові стосунки, децентралізація. Міські ради задрали ціни на тепло – кількість субсидіантів збільшується, навантаження на бюджет збільшується. Уже точно не вистачить закладених 71 млрд грн. на субсидії. З такими темпами і 100 млрд грн не вистачить. А хто заплатить податки за ці субсидії? У бюджеті заклали таке, що виконати неможливо.