Олексій Арестович: ми можемо з тріском програти Україну

– Чотири роки розслідували справу Майдану, зараз триває суд. На питанні про Мальдіви суддя припинив допит. Для чого все це?

– Вони не хочуть запускати справжнє правосуддя в Україні. Їм потрібно запустити медійне правосуддя щодо найбільш важливих і болючих місць, які дають негайно великий резонанс та обговорення у соцмережах. У пресі потрібно створити інформаційний привід. Тобто це не системна робота. Це створення медійної піни.

Але вони просто прорахувалися, бо медійна піна на таких питаннях, як усунення Януковича, Майдан і перебування Петра Олексійовича нині при владі – дуже небезпечна тема.

І ми бачимо, наскільки вона небезпечна. Він медійно себе знищив за добу-дві. Спочатку сказав, що героїчно ухвалив рішення свідчити, забуваючи про те, що саме суд вирішує, кого допитувати, кого не допитувати, кого викликати, а не президент.

Тобто він себе поставив вище ніж суд і закон. По-друге, цей огляд жінок, яких змушували роздягатися й показувати, чи не Femen вони – це кінець усього.

На Заході ця людина ніколи більше не піднялася б із безодні, куди вона впала б.

У нас країна дика, тому можна такі речі робити, але, думаю, йому це згадають не раз, не два і не три.

Третє – це питання про Мальдіви, яке перервалося. Як я розумію, логіка адвоката була така: Янукович поїхав у Росію – і ми його позбавили президентства, ви поїхали на Мальдіви… І суддя перериває допит. Абсурдність і фейковість видно неозброєним оком.

На думку юристів, коли верховний головнокомандувач інкогніто залишає країну, проблема в тому, що його обов’язки не передаються. Їх конституційно, за законом України, не можна нікому передати. Тобто він перестав на тиждень виконувати обов’язки верховного головнокомандувача у країні, що воює. Куди падати цій людині ще далі, я просто не знаю. І це на тлі передвиборної кампанії, яка де-факто вже почалася. Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати – ось як я можу коротко резюмувати.

– Невже в оточенні президента немає людей відповідного класу, які йому підказали б, чи він просто не дослухається?

– Логічно у нас є два варіанти: 1) він сам не розуміє; 2) є люди, які підказують, але він їх не слухає. Я за ним уважно спостерігаю, завжди дивлюся на фізіогноміку людини, на жести, манеру говорити.

Я для себе бачу, що він так і не став президентом, а лише грає роль президента, любить грати. Для нього це частина життя – 10 годин на тиждень побути президентом, коли камера тебе знімає. А коли камера не знімає – він уже не президент, грає якусь іншу роль, живе якесь інше життя.

Він не відчув відповідальність за країну, не відчув, що посада президента сакральна, що це не просто посадова особа, що це місце, яке змушує відповідати.

Мюнхенська конференція – ще один епічний фейл. Обговорювати, напівпорожня зала чи не напівпорожня – це смішно. Але ми розуміємо, що ажіотажу не було. Найголовніше – прийоми, які там використовували.

Люди, які там були, кажуть, що той самий шматок маршрутки з-під Волновахи, ті самі чотири паспорти захоплених російських військових, та сама риторика.

Світ стрімко змінюється, заходить у фазу глобальних змін, які обговорюють у Давосі, в Мюнхені. А цей дядько показує ті самі кривляння та прийоми, які він показував 4 роки тому.

В Україні немає людей зі стратегічним мисленням при владі. Вони є не при владі, але їх там три з половиною людини на всю країну, можна по пальцях двох рук порахувати. Ми – дика країна, без стратегічного планування, яка при цьому надмірно роздуває своє его: ми герої, ми найкращі, ми найсильніша армія в Європі, ми найбільш просунута країна, ми всіх побороли тощо.

Я знаю особисто дуже багатьох людей із російської тусовки, еліти ще з домайданівських часів. Дугіна, наприклад, Затуліна, знаю особисто патріарха Кирила, його оточення тощо. Я вам скажу, що, хоч як ми насміхаємося над росіянами, їхні еліти на три голови вищі, якщо не на чотири з половиною. Вони просувають дурнувату тему. “Рускій мір” – це ж антиросійська ідея, бо Росія завжди була імперією, для неї завжди були всі рівні. А ставка суто на “рускій мір” – це ж заперечення сутності самої Росії.

Я автора “руского міра” розстріляв би на місці Путіна за головний антиросійський проект 20 і 21 століття. Нічого більш антиросійського, ніж “рускій мір”, придумати неможливо. Проте цього не відбувається, бо вежі кремля борються між собою.

Проте ця дурнувата ідея в головах людей, які мають стратегічне мислення та стратегічне хотіння. У нас ні того, ні іншого.

Так, оперативно ми боремося, тактично навіть щось виграємо. Хотів би нагадати, що американська армія у В’єтнамі виграла всі окремі бої та сутички з в’єтнамцями, але програла з тріском війну.

Стратегічний рівень – верхній. Ми можемо перемогти у всіх тактичних зіткненнях, на всьому оперативному рівні, в дипломатії, на полі бою, економічно можемо перемогти, але з тріском програти Україну.

Бо не існує масті, здатної закрити масть стратегічного мислення. Це найстарша масть у колоді для геополітичної гри в дурня, це козирний туз і джокер одночасно.

У нас системно не можуть прийти до влади люди з таким типом мислення.

Юрій Романенко мені розповідав, що він розмовляв із кимось з олігархів із першої п’ятірки і запитав: «А чому ви не вкладете гроші в розвиток країни по-справжньому?» А той відповідає: «Знаєш, мені й у голову це не приходило. Я не проти, але навіщо, в чому прикол? Ось яхту купити – це зрозуміло: друзів запросив, показав, що тут червоне дерево, тут штурвал особливий, тут прозоре дно, тут дівки з коксом тощо. А нафіга якийсь розвиток?» Як від цього отримувати задоволення – вони не розуміють. І ми маємо те, що ми маємо.

– Першоджерело, наскільки я розумію – наше пострадянське мислення. З такими виборцями навряд чи ми протягом найближчих, напевно, 10 років отримаємо якийсь ефективний менеджмент на чолі держави.

– А звідки вийшли всі олігархи, бандити? А ті люди з Росії, які грають стратегічно зі всім світом і породили інституційну кризу в США, втрутилися у вибори тощо? Будують 5 військових баз на Близькому Сході, роблять неабиякі проблеми Україні, ми не знаємо, куди подітися, у всіх галузях.

Вони примудряються воювати з нами і вкладати в нашу економіку гроші. За 2016 рік на 17% зросли російські капітали в українській економіці. Вони нас обігрують, як цуценят.

Вони ж теж усі з Радянського Союзу вийшли. Звідти ж вийшов Щедровицький, його методологічна школа, вийшли багато лауреатів Нобелівської премії. Як ці люди не мали радянського мислення?

А в 90-х? Бізнесмени, які постріляли конкурентів і похапали бізнес, зараз є олігархами та благодійниками, володарями футбольних клубів. Це теж радянські школярі, радянський дитячий садок.

Радянський Союз був великим і дуже різним. Коли нам показують знімки Коко Шанель на Червоній площі, а там поряд старенькі бабусі, кажуть, що ось який дурний ваш проклятий совок. Справа не в совку, а в тому, що в принципі Російська імперія була на околиці цивілізованого світу, була дуже бідною, тому як у царській Росії, так і в радянській – все одно були бабусі в хусточках. Ми ж не клеймимо совком африканські племена, які ходять у намисті. Це національний одяг.

У нас є совок – називається Китайська Народна Республіка. Це марксистська держава, там править комуністична партія. Економіка номер один у світі та фактично супердержава, що заміщає США.