Для кого насправді вішають білборди, як не для виборців, як поливають брудом політики одне іншого та чому Президент Порошенко, як виявляється, соціально незахищена людина, розповів гість Politeka Online Микола Спірідонов, політичний експерт та консультант
Які технології вже застосовують на ранньому передвиборчому етапі та які будуть застосовувати в найближчому майбутньому
Насамперед використовують чорний піар проти своїх опонентів. Ми бачимо дуже багато замовних матеріалів проти лідерів президентського рейтингу Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Юрія Бойка, Петра Порошенка.
Іноді застосовують замовну соціологію, тобто натягують рейтинги певних кандидатів. Якщо розуміти, де похибка, то взагалі відкинути соціологію, сказати, що вона нічого не показує, не можна. Треба порівнювати відкриту соціологію із закритою.
На початку виборчої кампанії ті кандидати, яких ще не всі знають, працюють на свою впізнаваність.
Оскільки, наприклад, лідера “Аграрної партії” пана Віталія Скоцика знають не всі, то для нього актуальне питання – розвісити якнайбільше бордів, щоб його прізвище було в людей перед очима, щоб вони знали, що такий пан узагалі є.
Для вже відомих політиків борди мають трохи інший зміст: вони конкурують між собою за кількістю бордів, та показують тим-таки олігархам свою впливовість та могутність. Тобто це не для виборців, а для олігархів, можливо, навіть для зовнішніх спостерігачів вони демонструють у такий спосіб свій статус та свої ресурси.
Треба використовувати всі можливі ресурси для рекламування політика. Щодо бордів – є сумніви, чи це найефективніший спосіб, але цей засіб теж варто використовувати поряд із іншими.
Виборці дуже часто йдуть за силою, за впізнаваністю. Якщо не буде бордів певного політика, люди можуть подумати, що він якийсь слабак.
Якщо йдеться про вибори на мажоритарних округах, то там за допомогою бордів кандидат пояснює хлопцям на районі, що він теж серйозна людина.
Щодо меседжу до виборців Петра Порошенка
Петро Олексійович рекламує себе як президента та як кандидата в президенти. Він як політик має право доносити будь-який меседж. Можливо, він хоче сказати, як колись відомий Людовик, що “Держава – це я”.
Основне питання не в тому, що він хоче донести, а в тому, в який спосіб цю рекламу оплачували. Провладний депутат від БПП оприлюднив інформацію, що цю рекламу замовили як соціальну, представники з АП нібито вимагали це від фірм із розміщення реклами.
Петро Порошенко нібито не сирота чи соціально незахищена людина – чому він себе рекламує за допомогою соціальної реклами, нагинаючи бізнесменів, які займаються цими бордами? Треба проводити розслідування, хто платив за цю рекламу та наскільки це взагалі законно.
Юридично нам можуть сказати, що офіційно передвиборча кампанія ще не почалася, але ж ми розуміємо, що й до чого. Фактично вже півроку триває доволі активний передвиборчий цикл.
Зараз усе, що роблять політики: реклама, заяви, виступи з трибун, – підпорядковано виборчій кампанії, іншої мотивації вже ні в кого немає.
Президентські рейтинги значною мірою відображають реальні електоральні настрої українців, із певною поправкою на похибку.
На думку багатьох колег, рейтинг Анатолія Гриценка, його друге місце, є завищеним. Це вигідно насамперед самому Гриценку, бо він хоче позиціонуватися як один із головних кандидатів у президенти. Зв’язок Центру Разумкова з Гриценком очевидний, він навіть родинний. Треба враховувати й це.
