Юрій Бойко: батько «РосУкрЕнерго» та недоторканий олігарх

Біографія

Юрій Анатолійович Бойко – український олігарх і політик. Народився 9 жовтня 1958 року в Горлівці Донецької області. Носить почесне звання «Герой України», присвоєне йому в 2004 році президентом Леонідом Кучмою. Глава політичної сили «Опозиційний блок», прямої спадкоємиці Партії регіонів.

Освіта

У 1981 закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва за фахом інженер-хімік-технолог. У 2001 році закінчив Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля (Рубіжанський філіал) зі званням бакалавра за спеціальністю інженер-економіст.

Родина

Дружина – Віра Дмитрівна Бойко. Три сини: Анатолій, Юрій та Микола. Три дочки: Ярослава, Уляна і Марія.

Кар’єра і суспільна діяльність

У період з 1981 по 1999 роки працював на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря». Починав з посади майстра виробничої дільниці, згодом став генеральним директором. У 1999-2001 – гендиректор АТ «Лисичанськнафтооргсинтез».

На початку кар’єри Юрій Бойко йшов лінією управління заводами й нічого цікавого не робив. Хоча й вступив у партію «Трудова Україна» Сергія Тігіпка, проте особливо у політику не втручався.

Усе змінилося у 2002 році, коли тодішній віце-прем’єр Олег Дубина запросив Бойка до Києва на посаду голови правління НАК «Нафтогаз України». Це стало початком його стрімкого зльоту з директорів у олігархи.

Газові справи

У «Нафтогазі» Бойко працював над погашенням газових боргів між Україною, Росією і Таджикистаном. До того ж так успішно, що навіть отримав звання «Героя України» за свій вклад.

При цьому опозиція звинувачувала його в сумнівних і згубних для української економіки схемах поставок природного газу з Росії і Середньої Азії. Вони стверджували, що Бойко має безпосереднє відношення до компанії «РосУкрЕнерго», яка у 2004 році стала монополістом на газовому ринку України.

Власниками компанії були російський «Газпром» із 50% акцій та два українці – Іван Фурсін із часткою у 5% і Дмитро Фірташ, якому належало 45%.

Якраз із останнім Бойка й пов’язували. До того ж недаремно. Олігархи зблизився у 2003 році. Згодом стали кумами. А  під час свого шлюборозлучного процесу Фірташ навіть тимчасово довірив Бойку свої активи, щоб їх не втратити.

У 2005 році Міністерство юстиції США провело розслідування, за результатами якого Юрія Бойка назвали одним із власників «РосУкрЕнерго».

Того ж року прем’єр-міністр Юлія Тимошенко ініціювала звільнення Бойка з «Нафтогазу» і з міністерства. Вона звинувачувала його в корупції. А заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль заявив, що відкриє проти Бойка справу. Аналогічну заяву зробив і тодішній керівник СБУ Олександр Турчинов. Однак реалізувати кримінальну справу не вдалося. Усе закінчилося у 2006 році, коли Віктор Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку, а новим прем’єр-міністром став Віктор Янукович, в уряді якого Бойка призначили міністром палива та енергетики.

У цей час він разом із кумом Дмитром Фірташем зацікавився облгазами. Користуючись службовим становищем, Юрій Анатолійович робив їх банкротами, а Дмитро Васильович купував за нижчою ціною, використовуючи для цього все те саме «РосУкрЕнерго» та створене під цю операцію підприємство «УкрГаз-Енерго».

Цю схему виявили лише після у 2008 році, коли Бойко пішов із посади міністра. Втрати від його діяльності становили близько $2 млрд.

Утім пред’явити йому нічого не змогли, оскільки до того часу він пройшов у Верховну Раду за списком Партії Регіонів і отримав депутатську недоторканність.

«РосУкрЕнерго» постачало газ в Україну аж до 2009 року. Лише тоді Тимошенко знову прийшла в Кабмін і розірвала контракти з Росією. За підрахунками, загальний збиток від діяльності «РосУкрЕнерго» становить $38,6 млрд.

Знову міністр

У 2010 році, після перемоги Януковича на президентських виборах, Юрій Бойко повернувся в Міністерство палива та енергетики. А вже через рік обійняв посаду віце-прем’єра.

Проте ще на посаді міністра Бойко встиг провернути справу з реалізації скрапленого газу. Разом із першим заступником директора ДК «Газ України» Оксаною Масс вони штучно завищили потреби скрапленого газу в семи регіонах країни. З продажу додаткового обсягу енергоносія провели аукціони. Продавали за спеціальною ціною – 20% від реальної вартості. Покупцями стали 12 фіктивних фірм, які належали Сергію Курченку. Ці фірми куплений газ перепродували за ринковими цінами далі.

Слідчі Генпрокуратури наголошували, що Бойко знав про суть афери зі «скрапленим газом». Адже як міністр забезпечував проведення всіх необхідних процедур по лінії Міністерства палива та енергетики і підзвітних йому підприємств. У 2015 році  ГПУ вкотре підготувала клопотання на зняття недоторканності й арешт Юрія Бойка. Але справа так і не зрушила з місця.

До того ж його неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів російських компаній на українському ринку. Зокрема, «Тюменської нафтової компанії». Навіть називали одним з ініціаторів заповнення нафтопроводу «Одеса-Броди» російською нафтою.

Вишки

У 2011 році  Юрій Анатолійович потрапив у гучний корупційний скандал. Йдеться про так звані «вишки Бойка».

Державна компанія «Чорноморнафтогаз» придбала дві самопідіймальні бурові установки по $400 млн за кожну. Підставні британська та латвійська фірми, що виграли тендери на їхню поставку, завищили реальну вартість вишок майже вдвічі. І сталося це все з відома тодішнього міністра Бойка.

«Вишками Бойка» цікавилися прокуратури Великобританії та Латвії. Остання навіть ініціювала розслідування, яке передали до Міністерства внутрішніх справ України, Державної поліції, Центральної кримінальної поліції для «порушення кримінальної справи».

Але українську прокуратуру на чолі з Віктором Пшонкою справа не зацікавила. Окрім шуму в пресі, ця історія продовження не отримала.

За Бойка слідчі взялися лише навесні 2014 року. Готували навіть постанову на його арешт. Однак Генпрокуратура не спромоглася передати у Верховну Раду клопотання на зняття з нього депутатської недоторканності.

У липні 2015 року МВС все таки порушило кримінальну справу, пов’язану зі скандальним тендером на бурові вишки. Окрім самого факту їхньої закупівлі за завищеними цінами, викрили й аферу із закупівлею транспортувальних буксирів.

Розмір розкрадання бюджетних коштів оцінили в $60 млн.

Кінці у воду в справі «вишок Бойка» пішли в грудні 2015 року. Росіяни відвели обидві бурові вишки ближче до окупованого Криму, що можна розцінювати як банальну крадіжку. До того ж на півострові залишилася частина документів на їхнє придбання.

Генеральна прокуратура запевняє, що слідство за фактом розкрадання держкоштів при закупівлі бурових вишок триваж. А довго тягнеться через необхідність взаємодії із закордонними органами. Бойко ж у цій справі поки що проходить лише як свідок.

Після Революції гідності Юрій Бойко, один із ключових діячів епохи Віктора Януковича, нікуди не втікав. Він відразу без зусиль знайшов спільну мову з новою владою. Тому його ім’я й не увійшло до санкційного списку, який Генпрокуратура навесні 2014 року підготувала для Євросоюзу.

Нині Юрій Бойко очолює третю за кількістю фракцію у парламенті. При цьому дає інтерв’ю російським каналам, у яких коментує події в Україні.

Примирення з Росією – офіційна позиція Опозиційного блоку. Так, у червні 2016 року Бойко «засвітився» на Петербурзькому економічному форумі, де заявляв, що приїхав нормалізувати відносини між Україною і Росією, бо так буде краще для обох народів.

14 листопада 2016 року у відповідь на звинувачення з боку Олега Ляшка в москвофільстві, кілька разів ударив радикала по обличчю.

У вересні 2017 ведений Бойко «Опозиційний блок» виступив проти реформ чинного уряду, вважаючи їх причиною зубожіння українців в майбутньому.

18 січня 2018 року серед 36 депутатів голосував проти закону про визнання суверенітету України над окупованими територіями Донецької і Луганської областей.

Декларація

Юрію Бойку належать квартира в Рубіжному Луганської області на 37 квадратів і гараж, а також у спільній власності з батьком, дружиною і двома дочками – квартира на 80,7 кв. м там же. У Діброві Лиманського району Донецької області – житловий будинок на 30 квадратів з прилеглою ділянкою на 20 соток. У Гнідині Бориспільського району Київської області – земельна ділянка на 6 соток.

Набагато більше нерухомості зареєстровано на дружину олігарха Віру Бойко. Це квартира в Росії загальною площею 220 квадратів з паркомісцем. Не менше в Києві – на 257 кв. м, куплена в червні 2001 року за 444,9 тис. гривень. Причому до поточного моменту вона незбагненним чином встигла знецінитися, незважаючи на інфляцію, майже вдвічі – до 231,3 тис. гривень, як випливає з декларації.

У Іванковичах під Києвом – житловий будинок загальною площею 444,8 кв. м. У червні 2003 року він обійшовся всього лише в 181,3 тис. гривень. Згідно з «останньою оцінкою», і він встиг за минулий час знецінитися, на цілих 54 гривні. Плюс ділянка на 22 сотки.

Земельні угіддя Віри Бойко включають 3 ділянки в Гнідині під Києвом – на 6, 24 і 48 соток. У Вишеньках під столицею – ділянка на 12 соток.

Крім того, в оренді 215 соток, а це понад 2 га від сільради – за … 12 тис. гривень.

Список цінного майна подружжя Бойко досить скромний – три картини, жіночий кулон і комплект ювелірних виробів. У Юрія Бойка два автомобілі – Mercedes-Benz GL500 2006 року випуску, придбаний в травні 2007 року за 696 тис. гривень. І модель «для поїздок в народ» – ВАЗ-2101 1978 року.

Як депутат Юрій Бойко заробив за 2017 рік 248,4 тис. гривень, ще більше – 252,8 тис. гривень – йому виділила Верховна Рада для забезпечення депутатської діяльності. Набагато продуктивніше працювала Віра Бойко. Їй належить ТОВ “Столична нерухомість”, яка принесла 3,6 млн гривень. Це крім 1,2 млн гривень від роботи за сумісництвом, 2,1 млн відсотків по депозитах, в тому числі 178,4 тис. з російського банку і 1,7 млн ​​дивідендів все того ж ТОВ “Столична нерухомість”.

Пенсія в 83 тис. гривень від держави – приємна дрібниця для людини, який заробив за рік 8,6 млн гривень.

У самого Бойка пенсія куди скромніше – 27 тис. гривень.

На банківських рахунках у Юрія Бойка 14 тис. доларів і 9 гривень. У його дружини – 10,9 млн гривень, 924,2 тис. доларів і рублевий внесок в розмірі 3,3 млн. Готівкові гроші подружжя – 19,2 тис. доларів, 17,5 тис. євро і 200 тис. гривень, причому частка Юрія Бойка строго регламентована і становить скромні 20%.