Олексій Новіков: Зараз у Києві знищують Качине озеро, а потім можуть взятися і за Дніпро (відео)

Депутат Київської міської ради Олексій Новиков очолює робочу групу, яка вирішує питання скандальної забудови на Качиному озері в Дарницькому районі столиці. Після кількох місяців роботи група прийшла до висновку, що необхідно зупинити будівництво, яке здійснює комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». Однак Київрада ніяк не може узгодити питання про неправомірність знищення природного водоймища.

Як невелике озеро у спальному районі Києва стало символом боротьби громадськості зі застарілими системними підходами в містобудуванні, Politeka говорила з Олексієм Новіковим.

Дозвіл в обхід закону

– Історія почалася в 2014 році. У Києві є комунальне підприємство «Київське інвестиційне агентство», яке готує майданчики, привабливі для інвесторів, щоб місто отримувало певний прибуток. Ділянка біля Качиного озера відводилася в 2014 році. За це рішення голосували депутати в сесійній залі Київської міської ради.

Але перед голосуванням їм були роздані графічні матеріали, в яких не було вказано фактичну ситуацію з кадастровим планом, де були позначені чіткі межі водоймища і де було навіть підписано, що це озеро. Замість цього депутатам просто надали узгоджений ще в радянські часи Генеральний план Києва із зазначенням, що планується зводити на цьому місці. Питання було ухвалено позитивно, депутатами було прийнято рішення про надання ділянки під забудову. Для будівництва були отримані всі необхідні дозволи.

– Але потім, як відомо, одразу два відомства підтвердили, що Качине озеро – це природна водойма. Попри це, будувати на озері все одно не припиняють.

– Коли було створено робочу групу з питань законності забудови на Качиному озері, ми почали надсилати запити і отримувати офіційні відповіді. Зокрема, і ті дві відповіді, про які ви говорите. Від Інституту водних проблем і меліорації і від Управління водних ресурсів Києва та Київської області. Відомства чітко зафіксували, що ця водойма – озеро. За законодавством ж озеро захищається Водним кодексом. Такі об’єкти не можна знищувати.

Крім цього, ми отримали висновок Сільгоспінспекції, яка провела аналіз проектної документації щодо відведення землі і зафіксувала шість порушень земельного законодавства. Саме порушення відбувалося під час відведення: закрили очі на те, що йдеться про озеро. Рішення пройшло з порушеннями.

Активісти з різних боків барикад

– Судячи з реакції жителів навколишніх з озером будинків, вони проти будівництва: виходять на акції, пікети. Яка реакція забудовника? Його це не бентежить?

– Поняття «бентежить» може спрацювати при першому досвіді роботи. Але не тоді, коли вона системна і сторона готова використовувати всі наявні в неї важелі влади. Для забудовника це все звична справа. Це я став на бік закону, бо ситуація бентежить.

– Озеро стало лакмусовим папірцем, забудова на ньому показала саме цю системність?

– Там дійсно чітко відпрацьована система. Є громадськість, яка вийшла захищати свої права. Але є активісти, які існують за кошти дотацій забудовника. Вони можуть вплинути на певні висновки і рішення. Забудовник активно використовує групу постраждалих від афери «Еліта-центру».

Схожа ситуація була тоді, коли надавали ділянки в лісі біля Биківні. Було заявлено, що вони призначені для учасників АТО. Безумовно, є соціальні питання, які священні. Але не варто забувати, що є закон. Є озеро, яке потрібно зберегти. Паралельно потрібно вирішувати і питання з постраждалими від будівельної афери.

Я депутат. Я впевнений, що якщо мені люди довірили мандат і проголосували за те, щоб я представляв їхні інтереси, то зі мною уклали контракт. Не думаю, що мені довірили ухвалювати рішення про знищення озера. Я повинен захищати, людей, що живуть у Києві, і закон.

– Були заяви про те, що ви маєте відношення до ситуації з «Еліта-центром», звинувачення в зацікавленості. Як ви це прокоментуєте?

– Дуже багато було таких звернень, зокрема і на регламентну комісію Київради. Але вони є безпідставними. Через ЗМІ намагаються сформувати таку думку. Дійсно, колись я був директором компанії, яку потім купив «Еліта-центр». Але це все одно що продати автомобіль, новий господар зробить на ньому злочин, а претензії пред’являтимуть старому господареві.

Я навіть не був свідком у справі «Еліта-центру». Я припинив бути директором компанії у грудні 2004 року. Однак ті постраждалі, які до мене зараз приходять зі звинуваченнями, купували квартири в «Еліта-центру» в червні-липні 2005 року. Тобто через півроку після мого відходу.

Постраждалих від афери використовують різними способами, адже вони не зобов’язані і не знають багатьох нюансів законодавства. Я поспілкувався з деякими з них. У відповідь на питання, чому вони такі категоричні, люди сказали, що в них є інформація, що землі в Києві під забудову житла для них більше немає, що я їх ненавиджу і хочу звести рахунки. Вони розповіли, що в 2005 році було надано 19 майданчиків «Київміськбуду» і 25% площ, які планувалося побудувати, мали передати постраждалим від афери. Я сказав, що це б цілком перекрило потреби. Вони кажуть, що могло б. Але коли мером став Леонід Черновецький, надійшов лист від якоїсь групи постраждалих від «Еліта-центру» із проханням переглянути коефіцієнт і надати не 25%, а 5,6%.

Може, нашій владі й вигідно, щоб «Еліта-центр» не закінчувався. Завдяки цьому можна засипати озера, вирубувати насадження, надавати землі. Закінчаться постраждалі від цієї афери, залучать постраждалих від діяльності Войцеховського, учасників АТО тощо.

Моя думка: питання потрібно вирішувати паралельно. Качине озеро – одне питання. Зараз воно для мене в пріоритеті. Але я готовий захищати інтереси постраждалих від «Еліта-центру», «Укогруп» Войцеховського, учасників АТО.

Спотворення інформації

– Як на ситуацію з озером реагує мер Віталій Кличко?

– Якщо подивитися на інформацію у відкритих джерелах, то найпопулярніша – про застереження мера. Але ж головне – це його організаторські здібності. У його команді є провали. Думаю, що Кличка не інформують у повному обсязі. Йому кажуть, що все нормально, і лишень якісь активісти роздратувалися, зокрема і Новіков. Я цю ситуацію хочу змінити. Я не депутат від «Солідарності». Але я дивлюся вперед і готовий допомагати меру і його команді, підказувати, подавати неспотворену інформацію, від якої столична влада лише виграє.

Я нещодавно був в Європі в турі «Європа на власні очі» разом із депутатами місцевих рад, співробітниками адміністрацій. Ми відвідали Угорщину, Словаччину, мерії, адміністрації, спілкувалися там із депутатами. Я питав, як у цих країнах, містах, населених пунктах регулюються питання на кшталт того, що виникли у зв’язку із забудовою на Качиному озері. Для європейських колег це дико. Там усе вирішено давно на рівні генеральних планів. Є заповідні території, де не можна проводити забудову. Є землі, де вона можлива, але необхідна концепція, щоб забудова вписувалася в наявний архітектурний ансамбль. Для європейців також дико виглядає ситуація із забудовою компаніями Войцеховського: без дозвільних документів, протягом декількох років, з оплатою з боку людей. Це халатність.

– Як так виходить, що є висновок про те, що Качине озеро – природна водойма. Шестеро депутатів робочої групи проголосували за те, щоб його зберегти. Але суперечки не вщухають, тривають роботи. У чому проблема?

– Ви справедливо зачепили кількість депутатів у робочій групі. Усього їх 11, а шестеро з них, тобто більшість, проголосували за те, щоб зберегти Качине озеро. Надалі його потрібно окультурити, створити рекреаційну зону. П’ятеро депутатів, які не проголосували, проте, і не висловилися за те, щоб засипати Качине.

У Київраді п’ять фракцій. Чотири з них озвучили, що виступають за збереження озера. Проти – одна фракція, яка хоче знайти компроміс із забудовником. Це серйозна проблема. У нас звикли до того, що все вирішує підтримка у правоохоронних органах, парламенті, судах тощо.

Погані закони час змінювати

– Ділянку заарештував Дарницький районний суд. Апеляційний суд це рішення скасував. Яка остаточна позиція судових інстанцій?

– Зараз є рішення суду, яке дає можливість працювати забудовнику. Історія така, що спочатку подавали документи до суду, він їх не прийняв. Після напрацювання нових документів робочою групою, вони були передані до прокуратури. Після цього суд заарештував ділянку і заборонив проведення навіть підготовлюваних робіт. Але це рішення було анульовано Апеляційним судом.

В Україні рішення суду – це закон. Але часи змінюються. Вони вимагають нових рішень, коригування законодавства. Закони повинні змінюватися відповідно до нових умов життя і нових потреб громадян.

Мені кажуть, що вся Дарниця побудована на таких озерах, як Качине. Але відповідні рішення ухвалювалися за часів СРСР, з усією відповідальністю, з урахуванням наслідків і на догоду розширенню міста і урбанізації.

Зараз ситуація інша. У нас не намагаються говорити із громадськістю, не йдуть на компроміс. Думають, що непомітно можна засипати озеро. Громадськість, яку я вважаю головною владою у країні, проти такого рішення. З нею необхідно рахуватися.

– Громадськість зверталася до політиків. Знаю, що були звернення до народного депутата Євгена Рибчинського й інших. Яка їхня реакція?

– Коли була робоча група, я виїжджав на озеро, зустрічався з активістами. Ще влітку ми разом створили ініціативну групу і прописали певні кроки і дії, як зберегти озеро і створити місцеву ініціативу щодо збереження озера з тим, щоб проект рішення підтримали депутати Київради. Останнім пунктом нашої програми дій були громадські слухання.

Ми збирали підписи під місцевою ініціативою. Зібрали понад 1300 підписів. Хотіли донести інформацію для всього міста, вивести навіть на рівень держави. Кажуть, що підписів мало. Але ми спеціально не зверталися виключно до місцевих жителів. Замість цього говорили з тими, хто живе в середмісті, в інших районах, збирали підписи в метро. Думки цих людей лягли в основу проекту рішення про визнання статусу озера. Він пройшов усі комісії, внесений на порядок денний сесії Київради. Але його навіть не поставили на голосування. Наш мер вирішив, що він підготовлений неграмотно. Мабуть, відповідну інформацію йому подали.

Громадські слухання повинні бути проведені і будуть проведені. Потрібно довідатися думки киян, запротоколювати їх.

До народних депутатів я особисто не звертався. Це була ініціатива громадськості. Тому я коментувати реакцію парламентарів не можу.

Безумовно, коли ти – звичайний житель, критикувати владу зручно. Інша річ, як кожна людина поведеться після того, як отримає в руки певну частку влади. Я намагаюся зберегти озеро, хочу, щоб таких депутатів було в Київраді більше. Хоча б десятеро людей. Вони могли б зламати, змінити систему.

– Якими будуть подальші кроки з порятунку озера?

– Ми повинні провести громадські слухання. По-хорошому, щоб Качине озеро існувало і далі, забудовник повинен самостійно відмовитися від своєї діяльності.

Якби наш мер також легко, як він повертає запропонований мною проект рішення, дав вказівку комунальному підприємству «Житлоінвестбуд-УКБ», що належить нам із вами, відмовитися від діяльності. Так, будуть збитки. Але озеро коштує дорожче. Зараз засиплють його, потім почнуть засипати Дніпро. Забудову здійснює наше підприємство. Жителі усвідомлюють, що є витрати, але хочуть зберегти озеро. Питання лише в політичній волі.

Влад Руденко, Лідія Яковчук