Микола Воробйов про хитрощі Путіна, «яструбів» Трампа та українське питання (відео)

США готуються до інавгурації новообраного президента-республіканця Дональда Трампа. Його перемога на виборах, як визнають експерти, стала найзначнішою політичною подією в світі за минулий рік. Гість Politeka директор Центру східноєвропейських перспектив у Вашингтоні Микола Воробйов розповів, як позначиться вибір американців на Україні.

Бізнес-команда

– Політика будь-якої адміністрації завжди змінюється. Два терміни були в адміністрації демократи, тепер приходить адміністрація республіканців – вектор може повністю змінитися. Питання в тому, в який бік.

Я провів у Вашингтоні більшу частину року. Багато говорять про те, що Трамп не був готовий стати президентом. Для нього це було шоком. Те, що протягом більш ніж місяця після його перемоги ще не визначено держсекретаря, багато людей у transition teams (команди, які в перехідний період приймають владу, – ред.) тільки визначаються, підтверджує це.

– Тобто Трамп – президент без команди?

– Спочатку так. Команда лише формується. У Клінтон склад команди був відомий ще в липні: куди хто прийде, держсекретар тощо. У Трампа досі тривають торги.

– Але ядро сформовано. Як ці люди і сам Трамп можуть змінити відносини з Україною і розстановку сил під час вирішення українського питання?

– Ми починали розмову з різниці адміністрацій. Вона відрізнятиметься у внутрішній (податки і економіка) і зовнішній політиці. Трамп, незважаючи на те, що він хоче видаватись авторитарним лідером і те, що всередині Америки є запит на сильну руку, не може узурпувати владу. Батьки-засновники описали розподіл гілок влади в Конституції так, що узурпація неможлива.

Із другого боку, все залежить від того, ким Трамп оточить себе. Ті люди, яких ми сьогодні бачимо, наприклад Рекс Тіллерсон, який може стати держсекретарем, – люди з його бізнес-оточення. Вони можуть захотіти провадити внутрішню і зовнішню політику так, як вони вели бізнес.

– Ми також знаємо, що Майк Пенс буде віце-президентом. У всіх цих людей різна риторика. Ми чули висловлювання Трампа щодо Криму. Водночас Пенс відомий антиросійськими заявами. Як може різна за своїм поглядам команда розвивати зовнішню політику Білого дому?

– Майк Пенс призначений не тому, що вони з Трампом однодумці. Трамп – щиглик, який був чотири рази одружений, не соромиться не зовсім християнського способу життя. І ось він призначає віце-президентом Пенса – республіканця-консерватора, колишнього губернатора, який відпрацював у Конгресі, багатодітного батька, що дотримується чистих протестантських цінностей. Його кандидатура обрана з причини політичної доцільності, щоб залучити релігійних виборців та отримати більше голосів.

Після цього ми бачимо, що на ключові посади Трамп уже призначає своїх колишніх бізнес-партнерів. Без цих людей йому важко обійтися.

Трамп не хоче бачити у своєму оточенні «яструбів», хоча без них йому теж не обійтися. Він хоче в’їхати у Вашингтон на бізнес-коні. З цим пов’язано те, що він не взяв до команди Джона Болтона, антипутінського консерватора, «ветерана холодної війни». Трамп сказав, що йому не подобаються його вуса. 

Трамп набирає людей до своєї адміністрації, як найманих працівників, проводить кастинги, як роботодавець. Таке відчуття, що вони служитимуть особисто президенту, а не національним інтересам США. Майкл Флінн (майбутній радник із питань національної безпеки, – ред.) абсолютно лояльний до Трампа. Той же самий Манафорт, добре знаний в Україні, цікавиться передовсім прибутком.

Мітт Ромні був чудовою кандидатурою на посаду держсекретаря, але Трамп попросив публічно перепросити за нападки під час виборчої кампанії. Свої особисті інтереси його цікавлять найбільше. Намагається оточити себе лояльними людьми. Точно так само, як він це робив би на якомусь своєму підприємстві.

Згасаюча тема

– Трамп уже показує нестандартні методи керівництва, він зробив низку непопулярних висловлювань. Як він поводитиметься з Путіним? Як вибудовуватимуться його взаємини з Росією в 2017 році?

– Можна багато гадати. Або Трамп доломить під себе Вашингтон, або Вашингтон доломить Трампа. В українських реаліях політик – це продовження бізнесмена. Люди йдуть у політику, щоб отримувати дивіденди, «кришувати» свій бізнес. В Америці бізнес і політика розділені. Такий мікс дуже небезпечний і зазвичай малоефективний. Вашингтонська публіка чужа Трампу, тому він і намагається встановити в Білому домі бізнес-правила. Подивимося, як це спрацює. Як мені відомо, в американській політиці ще ніхто так не робив.

У відносинах між Путіним і Трампом можливі угоди. Путін може запропонувати врегулювання на Близькому Сході, «злити» Башара Асада, припинити бомбардування. Можливо, він запропонує себе як парламентера з без’ядерною іранською програмою. Питання в тому, що Путін захоче натомість від Трампа. Я думаю, що після зняття санкцій постане питання і про Україну. Путін хоче сказати, що пострадянський простір був і залишається сферою російських інтересів, куди не повинні втручатися американці.

– Ви багато бували в Америці. Яке там сприйняття нашого питання? Про Україну ще не забули або події у нас потьмяніли на тлі Сирії?

– Під час виборчої кампанії в питаннях зовнішньої політики Трамп був більше демократом, ніж республіканцем. Республіканці ж роблять на зовнішній політиці акцент: США – лідери вільного світу, світовий жандарм, відповідальний за інші країни.

Останні 200 років американці постійно десь воюють. Американці втомилися за це платити. Це видно на прикладі Іраку, Афганістану та Сирії. Трамп прийшов на хвилі ізоляціонізму. Я думаю, що він   триматиметься цієї лінії, а оголошуватиме економічні війни. Передовсім Китаю.

Буде політика підтримки власної продукції, експорту природних ресурсів. Американців зараз більше цікавлять внутрішні, а не зовнішні питання. У США українське питання постає тоді, коли у нас відбувається чергова ескалація. Але більше говорять про Сирію, оскільки там тривають активні бойові дії.

Якщо ж ви опитаєте 320 млн американців, то більшість із них не цікавить те, що відбувається за межами їхньої домівки. Люди у Вашингтоні у зовнішні процеси включені, звісно, значно більше.

– Наскільки висока ймовірність того, що Майк Пенс стане лобістом наших інтересів?

– Я добре знайомий із його оточенням, у багатьох людей мають свої контакти в Україні. Якщо Рекс Тіллерсон стане держсекретарем, то як козир Україна може використовувати те, що Пенс призначений не за принципом лояльності, а з огляду на ідеологію.

Я вважаю, що Україні було б непогано найняти професійну лобістську структуру з контактами в середовищі республіканців для роботи в Конгресі і Білому домі. Так роблять інші країни: Грузія, Ізраїль, Туреччина. Вони відкривають наукові центри, представництва. Може, це прямо і не називається лобістською діяльністю, але вони безпосередньо просувають свої національні інтереси.

– Як ви вважаєте, чому Америці потрібна Україна? Як би ви просували наші національні інтереси?

– Не думаю, що про це  є сенс говорити безпосередньо з Трампом. Він уже дав зрозуміти, що хоче говорити з сильними і далекий від ідеології. Варто заходити до американців через їхню зовнішню доктрину, з їхньої республіканської позиції. Якщо Америка велика, і вона повинна такою залишатися, то має підтримувати інші вільні країни. Сильна Україна – сильна Європа. Сильна Європа – сильні США. Якщо ж ви домовлятиметесь з авантюрними режимами, з режимами диктаторів, ви отримаєте більше проблем.

Влад Руденко, Ганна Гончаренко