Хто стоїть за учасниками блокади Донбасу, чому влада повинна проявляти гнучкість у вирішенні цього питання і хто ще досі зацікавлений у дострокових парламентських виборах, Politeka.online розповів політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
– В Україні вже діє надзвичайна ситуація в енергосистемі. Як ви вважаєте, чи допоможе це врегулювати ситуацію?
– А хто стоїть за учасниками блокади?
– Не маю такої інформації, але припускаю, що ті, хто фінансує цей захід. Адже він вимагає грошей. Потрібно привезти туди людей, їх утримувати, перекидати.
Я думаю, що в цьому зацікавлені ті, хто хоче спровокувати кризу в країні та дострокові вибори. Є серед них й патріоти, які щиро воюють. Вони вважають, що аморально торгувати з цими територіями. Але щось я не бачу, щоб вони боролися з контрабандою. Адже залізничні перевезення легальні. Так, це вимушений захід, тут є певна проблема, моральна зокрема. В зоні конфлікту є загальна інфраструктура: коли энергостанція в Щасті працює і на ту територію, Маріуполь отримує електроенергію з території, контрольованої сепаратистами. Ось така заплутана ситуація.
Є найбільш конспірологічні версії. Наприклад, про те, що це все зроблено, щоб продовжити дію формули «Роттердам плюс». Блокада – це провокування кризи і в енергетиці, і в соціально-політичному житті. Провокування конфліктних та антиукраїнських настроїв на Донбасі – все це об’єктивно вигідно Росії.
– Якщо взяти активістів-депутатів, то вони очевидно не проросійські – Парасюк, Семенченко…
– Ну звісно… войовничі патріоти, але там є егоїстичні мотиви. Ви згадали Парасюка, Семенченка, так от, що цікаво: коли ми про них дізналися? Про Парасюка – в останні дні Майдану, коли він виступив із такими войовничими заявами. Про Семенченка – під час бойових дій, коли такий комбат був у балаклаві. Але, щойно ситуація заспокоюється, про цих людей забувають.
Іван Вінник про тет-а-тет Порошенка і Путіна та коаліційні інтриги (відео)Зараз вони знову опинилися в центрі уваги, для них це спосіб продовження політичної кар’єри. Я таких людей називаю політичними наркоманами. Ще одна група учасників цієї блокади – це колишні бійці «Айдару», яких звинувачують у тяжких злочинах, і для них це спосіб самозахисту і відволікання уваги, адже тут вони виступають не в ролі злочинців, а в ролі патріотів. Ось такі мотиви.
У перспективі це проблема. Як нам жити з цими територіями? Або ми відгороджуємося від них, як у випадку з Абхазією й Грузією, наприклад, або там триватимуть бойові дії, як у Карабасі. Або є інша модель – Придністров’я. Багато її критикують, але там не стріляють – там є навіть, я б сказав, м’яка інтеграція.
Є думка, що держава мляво реагує на цю блокаду. Якщо напередодні річниці Майдану застосовувати жорсткі дії, а там кілька сотень людей, то це – масові сутички в близькому тилу, адже поруч лінія розмежування. По-перше, це небезпечно, цим можуть скористатися сепаратисти. По-друге, сам факт таких зіткнень можуть використати негативно, для створення політичної кризи.
– Один із організаторів блокади – Анатолій Виногродський – заявив про ефективний контроль над енергосистемами без блокування та захоплення електростанцій . Що це означає?
– Такі заяви, я так розумію, натякають на захоплення диспетчерських пунктів. Але енергосистема – це дуже складна інфраструктура. Ми всі пам’ятаємо, що аварія на ЧАЕС починалася саме через помилку з експериментом на диспетчерському пункті. Тепер уявіть собі, що приходять активісти і починають втручатися в роботу енергосистеми. Це загрожує блекаутом. На мій погляд, це так само аморально і злочинно, як обстріл Авдіївки терористами. Тож, я думаю, у зв’язку з цими заявами потрібно посилювати охорону об’єктів енергетики, бо це питання національної безпеки, і застосовувати силу проти таких людей.
– «Батьківщина» внесла до Ради постанову про відставку Гройсмана. Цей документ зник із сайту ВР, а міністр Петренко пояснив це неконституційністю подібної ініціативи, адже у Кабміну є імунітет до квітня. Невже у Тимошенко цього не знали?
– Наскільки мені відомо, цей документ готував Власенко, я з ним спілкувався цього приводу. Справді, є імунітет, це конституційна норма. У «Батьківщині» це знають, вони вчинили хитріше. Вони підготували проект постанови, згідно з яким хочуть скасувати постанову ВР про призначення Володимир Гройсмана прем’єр-міністром. На їхню думку, там були процедурні порушення, і вони пропонують їх скасувати.
Я не беруся виступати тут юристом і розбиратися, чи є насправді ці порушення, але, на мій погляд, в цій ситуації логічно було б звертатися до Конституційного суду. На мій погляд, тут справа не у праві, а в політичній атаці. Третя річниця Майдану – і тут цей проект постанови. Пазл складається.
Це в стилі Юлії Володимирівни. Вона любить тактику віялових атак, коли удар наносять по різних напрямках, триває з певною циклічністю. Ось і виходить, що, з одного боку, блокадники діють. З другого боку, проект цієї постанови. І з третього – вулиця, спроба організувати третій Майдан. Ось три напрямки, які повинні скластись у спільну атаку на владу.
Проблема в тому, що люди втомилися і зараз не довіряють жодній політсилі. Хоча ризики є, але я сподіваюся на розсудливість українців і на обережну роботу правоохоронних органів.
– Як ви вважаєте, чи вдасться Гройсману утриматися в кріслі?
– До квітня у нього імунітет. Далі, якщо дивитися на графік ВР, то там так запланували, що майже місяць, з кінця квітня до середини травня, парламент не працюватиме в пленарному режимі. Вже це може трохи пом’якшити пристрасті.
Тарас Березовець про дуель Путіна і Трампа та боснійський сценарій для України (відео)Опозиційні сили можуть спробувати оголосити недовіру, але тільки для внесення подібної ініціативи потрібно зібрати 150 підписів. Я сумніваюся, що депутати охоче даватииуть під це свої підписи. Адже великий ризик політичної кризи, дестабілізації ситуації. Навіщо підігравати Тимошенко й «Опозиційному блоку»?
Більшість депутатів не хочуть виборів із різних причин, серед них мажоритарники, «Самопоміч», радикали не приховують, що не хочуть виборів, депутатські групи «Відродження», «Воля народу». Скрізь є мажоритарники, вони тверезо оцінюють ризики не переобратися. До того ж там є представники бізнесу, а бізнес любить тишу. Тому знайти 150 голосів за ініціювання недовіри буде вкрай складно, я вже не кажу про 226 голосів за відставку. Звісно, у Порошенка можуть вирішити поміняти Гройсмана на «нашу людину».
– А хто це може бути?
– Я не хочу говорити з етичних міркувань.
– Подейкують про Юрія Луценка.
– Ну, і про Луценка. Хтось говорить про Ложкіна. Але навіщо? Йому пропонували йти в уряд. Мені здається, його влаштовує нинішній статус. Він у пошуку інвестицій для України, і там є якийсь прогрес. Але при цьому він не обтяжений ось цими формальними статусами, обмеженнями, пов’язаними з держслужбою тощо.
Із Луценком інша ситуація. У нього багато недоброзичливців у парламенті – вони спробують використати ситуацію, щоб Гройсмана прибрати, а за Луценка не проголосувати, а тим самим спровокувати кризу і дострокові вибори. Тому тут є ризики. Ще одне: для Луценка вкрай важливо закінчити той обсяг робіт, який він уже почав – розслідувати справу щодо Януковича. Ось це треба зробити, а після можна повертатися в активну політику.
