І, судячи з соціологічних даних, боротьба має бути гранично гостра – оскільки показники популярності у потенційних лідерів президентських перегонів різняться в межах статистичної похибки, пише Антикор. Тому сьогодні однозначно нічого стверджувати не можна. Втім, ризикнемо припустити, що у Петра Порошенка, як мінімум, будуть серйозні проблеми з нарощуванням підтримки своєї кандидатури в Донецькій області. І для цього є досить вагомі аргументи.
Сам собі президент або 10 лайків з тисячі!
Якщо вірити регулярним витокам інформації з Адміністрації Президента, то організаційно кампанія по переобранню голови держави буде спочивати на трьох китах. Перший – вертикаль державних адміністрацій, другий – популярні мери великих міст, третій – міцні депутати-мажоритарники. В принципі, така модель може виявитися дієздатною. Але тільки в тому випадку, якщо обласні адміністрації перетворяться в найефективнішу – передавальну – ланку. І якщо при цьому самі губернатори будуть сприймати завдання забезпечення другого строку для Порошенка як першочергове, а не другорядне.
В кінцевому рахунку, це компетенція виключно Президента, кого він бачить в якості «коваля» своєї перемоги в регіоні. Хотілося б тільки одного: щоб за результатами роботи глави Донецької ВГА в країні на виборах президента не переміг політик-популіст. А як ми пам’ятаємо, все йде до того, що до останнього моменту кандидати йтимуть буквально «ніздря в ніздрю», а значить кожен голос може виявитися вирішальним. А тим більше, колективний голос Донбасу.
Руслан Якушев
