Усі контрактні підрозділи, які ввійшли в зону АТО, недоукомплектовані. На папері людей може й вистачає, а от реально – ні. Коли зараз через ротацію виходять батальйони з мобілізованих і контрактників, в яких було по 280 людей, на заміну їм приходять батальйони по 120 людей. А тримати шматок фронту, вони повинні так само, як до цього його тримав повноцінний батальйон.
На деяких нульових позиціях замість взводів, а це 30 людей, стоять четверо-пятеро бійців. Тобто їх поставили, як гарматне м’ясо. Сказати, що фронт дірчастий – це нічого не сказати.
До того ж, хто пішов на контракт? Є мотивовані бійці, які пов’язали своє життя з армією. Лишилося багацько патріотів, що стоятимуть до кінця. Але, на жаль, не всі контрактники настільки мотивовані. Прийшли «заробітчани» – це люди, які знають, що не знайдуть роботи вдома, тому своєю роботою зробили армію.
Також прийшла купа «аватарів», яким усе одно, де пити – вдома чи на передовій.
Але найстрашніше, що на контракт пішло багато мобілізованих хлопчиків по 19-20 років. Коли приходять служити в армію, їм розповідають, що отримуватимуть шалені гроші. От і підписують контракт. Потім їх недовчених, а іноді зовсім не навчених кидають на передову. Якраз на цих дітях зараз і тримається фронт.
Зокрема, не треба відкидати дезертирства. Люди приходять, бачать, що насправді на передовій страшно й не на це вони підписувалися, і тікають або йдуть у шпиталь. Тому на фронті лишається ще менше людей з «елітної» контрактної армії.
У поганому стані на третьому році війни і військова техніка, особливо та, що перебуває на передовій. Кращу ж тримають у тилу.
Нонсенсом виглядають аптечки. Не скрізь бійці бачать джгут Турнікет. У 92-й бригаді, замість них рожеві джгути, які потрібно зав’язувати.
До того ж чимало чиниться, щоб продавити й прибрати добровольчий рух. Волонтерам постійно ставлять рогатки, бо розуміють: вони повернуться в тил і розкажуть правду.
Окрім того, на фронті процвітає контрабанда, в яку підтягують військових і пропонують їм участь у її контролі. І люди сідають на контрабанду, бо це гроші.
Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:
– Не повинно бути різниці у стандартах ставлення до військовослужбовців у залежності від того, на якій основі вони перебувають на службі: контрактній, добровільній чи за мобілізацією. Стандарти мають бути універсальні.
За три роки війни в армії ситуація змінилася на краще. Але, на жаль, цього не скажеш про культуру. Зокрема, ставлення до людей. І це стосується не лише військовослужбовців у зоні бойових дій.
Людина повинна бути в фокусі. Спочатку безпека людини, потім суспільства і, зрештою, держави, як це записано в Конституції. На ділі часто так не відбувається. Ставлення до людини залишається на радянському рівні.
Влада вважає, що робить усе можливе, щоб забезпечити бійців на передовій. Але це або намагання ввести в оману, або не бажання бачити очевидні речі. Можливо, відсутність інформації.
Коли верховний головнокомандувач Петро Порошенко приїжджає на позиції, йому показують «потьомкінські села». З одного боку, президент не повинен і не може робити все самостійно, для цього має величезний апарат. Але це не знімає з нього відповідальності. Тому маємо величезну проблему з об’єктивним інформуванням і бажанням мати правдиву інформацію на столі.
Те, що на передовій тепер будуть лише контрактники, – абсолютно логічно. Це один з елементів, який може забезпечити професійну армію. Набір на контрактній основі дає змогу здійснити належну підготовку, щоб отримати професіоналів, а не ходити безкінечно циклом призов-підготовка-звільнення.
Олександр Скіпальський, екс-заступник голови СБУ, голова Спілки офіцерів України, генерал-лейтенант:
– Ситуація у Збройних силах значно покращилася за останній рік. Усе це зроблено в результаті вимушених дій влади під тиском громадськості.
Але зроблено не все. Найголовніше, потрібно побороти організовану злочинність й корупцію, яка руйнує й не дає можливості розвиватися державі загалом. Корупція знищила державний механізм й паралізувала роботу правоохоронної системи, перетворивши її на злочинні придатки. Люди від імені народу привласнили правоохоронні керівні посади і використовують їх для організованої злочинності, корупції та рейдерства. Без наведення порядку, сподіватися, що Україна виживе, не доводиться.
Контрактники – це професійні солдати, професійна армія, але Україну врятує лише всенародна. Кожен юнак, окрім тих, які мають поважну причину, незалежно від походження, повинен мати початкову військову підготовку.
