Віталій Бала, директор «Агентства моделювання ситуацій»:
– Не треба перебільшувати «питання України» в політиці Сполучених Штатів Америки. У нас завдяки низці ЗМІ, вітчизняним політикам і фахівцям-американознавцям, утворилася щодо цього якась ілюзія.
Питання, насправді, полягає в тім, наскільки ми зможемо відкоригувати свою «дорожню карту», оскільки Трамп спочатку займатиметься внутрішніми проблемами. Відповідно до системи «13 ключів» від Білого дому, зовнішня політика є лише одним із ключів, необхідних для того, щоб «зайти» в Білий дім.
У нашому разі формування власної «дорожньої карти» дуже допоможе.
Вадим Карасьов, директор «Інституту глобальних стратегій»:
– Трамп – це персонаж, у якого немає ні друзів, ні ворогів, а є інтереси. Як у Британії. Причому інтереси є як власні, так і загальнонаціональні.
Якщо говорити про ворогів Трампа на зовнішньополітичній арені, то їх у нього немає. Його завданням є відновлення слави і величі Америки. Але і друзів у нього також немає. Не думаю, що їхні лави поповняться через Путіна і Ердогана. Йому, як президенту США, необхідно буде говорити і домовлятися з різними геополітичними гравцями.
Він людина харизматична, популістська і сильна, а якщо враховувати політичну стилістику його темпераменту, то Трамп певною мірою дійсно є «американським Путіним» і «американським Ердоганом».
Не думаю, що Україна для нього стоїть на першому або навіть на другому плані. Він віддасть її європейцям, які самі перебуватимуть у стані перевиборів у 2017 році.
Трамп поважає сильних лідерів і сильні країни. Не думаю, що ми входимо до цієї когорти. Відповідно, нам це не віщує нічого доброго. Але, з іншого боку, скільки можна жити під «політичною парасолькою» Обами і Байдена?
Нам час припиняти сподіватися на те, що хтось дасть нам якісь гарантії. Ми повинні забезпечувати ефективність внутрішньої і зовнішньої політики за допомогою власної креативної дипломатії.
Думаю, що період «підліткового» апелювання до зовнішніх авторитетів для України закінчився. Тепер потрібно самостійно, спираючись на раціональну політику, вирішувати внутрішні і зовнішні питання.
Тарас Чорновіл, політолог:
– Дуже показовим був перший виступ Трампа у своєму виборчому штабі, відразу після привітання від Гілларі Клінтон. На той момент у нього ще не було 270 голосів вибірників.
Воно кардинально відрізнялося від усього того, що він говорив на виборах. Почав він його з комплементарних звернень до своєї суперниці Гілларі Клінтон. Решта частин були стандартними: після виборів, американський новообраний президент повинен сказати певний набір тез, що Трамп і зробив.
Це зі свого боку означає, що він, ведучи свою виборчу кампанію під приводом зламу традицій, підвалин і азів американської демократії, одразу після виборів показав абсолютно протилежну позицію. Трамп спекулював на цьому, щоб здобути перемогу. Ставши президентом, він продовжуватиме жити за тими правилами, які вже сформувалися.
Ворогів у таких сил, як США, у принципі бути не може. Зараз там домінуватиме примирна риторика, жодних жорстких дій і заяв. Трамп шукатиме порозуміння. Шукати ж його ворогів потрібно виходячи з позиції Республіканської партії.
Ми не скоро ввійдемо в їхню орбіту «друзів», якщо увійдемо взагалі. На жаль, Україна не належить до тих країн, які Дональд Трамп вважає «дружніми». Нам у цей час потрібно буде змістити вектор роботи. Замість Трампа необхідно буде співпрацювати із членами Республіканської партії в Конгресі і Сенаті. За фактом, наші відносини відкотилися до періоду 2014 року.
Сергій Дацюк, сучасний український філософ:
– Трамп – це результат невдоволення американської громадськості власною політичною елітою, яка, на відміну від України, у США є. Вибір був такий: Клінтон, швидше за все, призвела б до подальшого втягування Америки у світову війну, а вибір Трампа показує швидше на користь внутрішньої громадянської війни.
Для України це означатиме, що Трамп спробує домовитися з Путіним, а значить, ми повинні розраховувати лише на себе. Європа в цьому сенсі нам мало чим допоможе.
Громадянська війна, яка відбудеться в результаті розколу Сполучених Штатів, призведе в середньостроковій перспективі до її посилення, що грає на користь Росії.
З точки зору перспективи, це на користь і Україні, адже тоді це будуть сильніші Штати. Вони будуть «спаяні» більшою солідарністю, ніж сьогодні.
Усе це відбудеться в тому разі, якщо Трампа не приберуть фізично. А ці побоювання зараз є, при чому дуже реальні.
Євген Магда, директор Центру суспільних відносин:
– Очікувати якнайшвидшого візиту Трампа до України, а Петра Порошенка до США не варто. Думаю, що спрацьовуватиме аналогія з попереднім перебігом справ. Україна – не ключова країна у сфері американських інтересів. Але те, що відбувається на Донбасі, у Криму і в нашій країні не може дозволити Штатам не звертати на нас уваги. Думаю, що відносини з Україною вибудовуватиме новий віце-президент Майк Пенс, який під час дебатів продемонстрував здорову позицію щодо України.
Перемога Трампа не може викликати шок і здивування в Петра Порошенка. Якщо є два претенденти на перемогу, то будь-який досвідчений політик, а Порошенко є таким, повинен прогнозувати як один, так й інший варіант. Це наше суспільство говорило, що любить Гілларі. Тепер говоритиме, що любить Трампа. А Порошенко, перш за все, потрібно захищати національні інтереси. Я думаю, що він із цим успішно впорається у процесі спілкування з новим 45-м президентом США. Про це говорив і наш посол у США Валерій Чалий. Посольство підтримувало відносини і зі штабом Трампа, і зі штабом Клінтон.
Олексій Гарань, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи»:
– Трамп під час виборчої компанії робив заяви, які лякали не лише Україну, а й американських союзників у НАТО. Це пояснюється тим, що в нього немає достатнього зовнішньополітичного досвіду. Він говорив тезами, які знайшли відгук у частини американців: про зменшення обов’язків, відмову платити за потреби союзників тощо.
Але конкретна політика Трампа залишається загадкою. Політична риторика це одне, але зараз, ставши президентом, він проводитиме її суттєву корекцію.
Ми ще подивимося, як формуватиметься його зовнішньополітична команда, хто, і за який напрямок відповідатиме. І хто візьметься курувати «українське питання».
Дуже важливим моментом для України є позиція Конгресу. А, як відомо, обидві партії (і республіканці, і демократи) підтримують Україну. Саме вона розбавлятиме несподівані рішення Трампа в зовнішній політиці.
Якщо говорити у ключі «Порошенко-Трамп», то тут слід уточнити, що вони ще не перетиналися.
