У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення зазначили, що, згідно з моніторингом частки використання української мови в телеефірі, 100% має канал «Еспресо». Останнє місце із загальнонаціональних телеканалів посіли «Україна» та «Інтер». Вони мають лише 26%. «Інтер» виступив проти запровадження мовних квот.
Politeka дізналася, чи реально виконати передбачену законопроектом норму 75%.
– Живемо в українській державі, отже, у нас повинна переважати державна українська мова. Запровадження квот – це абсолютно нормальна ініціатива. Центральні телеканали повинні транслюватися державною мовою. Не бачу жодних проблем, щоб громадяни України вивчили українську. Це ж не китайська. Але, як толерантна нація, маємо залишити відсоток для нацменшин. Ніхто нікого у правах не обмежує. Потрібні програми й кримськотатарською мовою. 25% квот абсолютно достатньо для такого контенту, щоб заповнити український телепростір.
75% українського телеефіру – оптимальна цифра. Я виріс і живу в Львові, навчався у російськомовній школі. Друзів і знайомих маю переважно з російськомовного середовища. Але це не завадило мені вивчити українську, спілкуватися нею й очолювати 100% україномовний канал із достатньою кількістю глядачів, які не висловлювали жодних претензій.
Звісно, з прийняттям закону запізнилися. Мали це зробити ще на початку 90-х. Зараз говорять, що цим спекулюватимуть російські ЗМІ, але мені плювати на їхню думку. У нас завжди щось не на часі. Уже 25 років декомунізація, але мова усе не на часі. А коли буде на часі?
Якщо у Верховній Раді дві третини постійно виступають із патріотичними гаслами, мають це довести конкретними справами. Тому сподіваюся, що голосів за цей законопроект вистачить.
– Запровадження квот у телеефірі – абсолютно правильне рішення. Чим швидше його приймемо, тим краще.
Нині українська мова – вже питання не культури чи так званої гуманітарної політики, а національної безпеки. Там, де українська мова у нормальному стані й домінує – війни немає. Де українську мову загнали в гетто, її не було в школах, вищих навчальних закладах, державному апараті, медіа – там окупація й війна.
Звісно, треба забезпечити права нацменшин, але 25% у національному телеефірі – більш ніж достатньо для цього. Зараз в Україні немає жодних проблем із нацменшинами. Усі вони мають необхідні права. Єдина проблема, яку маємо – імперська політика Москви. Кремль використовує штучно створені й роздуті пропагандистські міфи з власною метою.
Починаючи з 1991 року нам весь час розповідали, що українська мова, історія, національна ідентичність не на часі. Влада й так звані псевдоеліти довели ситуацію, що сьогодні маємо війну й окуповані території. Потрібно чітко ставити питання: є Україна, а отже, тут має бути українська історія, українські герої та єдина державна українська мова.
– На українську мову ніхто квоти не запроваджує. Говорити мають українською. 25% – це квоти для національних меншин.
Що ж до контенту, українською можна перекладати будь-який. Маємо також законопроект «Про кінематограф» із поправками президента. Він передбачає фінансування, пільги й захист авторських прав для україномовного контенту. Стимулюватиме його виробництво.
Запровадження квот – це питання захисту прав українців, які живуть і на Донбасі, і у Львові, і у Харкові.
– Питання, чи вистачить українського контенту, навіть недоречно порушувати. В Україні багато талановитих людей. У царині культури ми завжди мали таланти, в усі часи та за будь-якої влади. Біда в тому, що ми тривалий час були російською колонією і значною мірою нею залишаємося. Тому закон про мовні квоти на українських телеканалах – це крок назустріч свободі й творенню своєї держави.
Ольга Головка
Фото: 2000.ua
