Напередодні наближення сезону відпусток, який цього разу ознаменований ще й безвізовим режимом, «Міжнародні Авіалінії України» вирішили «допомогти» всім охочим відпочити за кордоном, піднявши ціни на авіаквитки.
Хід конем
Що цікаво, компанія примудрилася провести підвищення так, що пересічний споживач – фізична особа, яка купує квитки для власного використання, відповідне підвищення навіть і не помітить.
Ще в квітні компанія ввела додатковий збір YQ (GDS Fee) для продажу польотних купонів через глобальні дистрибутивні системи і через своїх агентів. Його розмір – не багато не мало 9 доларів США «за 1 сегмент». Якщо розшифрувати цю конструкцію, виходить, що продаж квитка через «агента», збільшує його вартість в середньому на 250 гривень тільки за переліт з точки А в точку Б. Зворотний квиток – це ще 250 гривень. А якщо вам «пощастить» летіти з пересадкою, ви заплатите ще й за неї, оскільки вона вважається окремим «сегментом» шляху.
Завдяки такій схемі, на перельоті однієї людини «туди-назад» з двома пересадками компанія заробляє (а пасажир переплачує) додаткову 1000 гривень. При цьому, якщо за такою «схемою» у відпустку летить сім’я з двох і більше осіб, витрати на «відпочинок» починають рости в геометричній прогресії.
У певному сенсі хтось може заперечити, що для звичайного громадянина ж цей збір жодного значення не має, адже на нього нові правила не поширюються. Це дійсно так, але справа в тому, що, як свідчить статистика, такі прямі покупки квитків здійснює обмежене число наших співвітчизників. Більшість, збираючись у відпустку, все-таки звертаються до туристичних агентств, що забезпечують «пакетні» послуги з планування відпочинку. А ось вони вже (безпосередньо або через агента) звертаються до компанії-перевізника і змушені закуповувати квитки за новою завищеною ціною.
Крім того, за словами експертів ринку, не на користь «нововведення» від МАУ говорить і той факт, що в разі, якщо пасажир все-таки захоче самостійно придбати пропуск на борт, він зіткнеться з іншою проблемою – якістю і доступністю обслуговування, оскільки МАУ не володіє необхідною інфраструктурою для надання послуг.
Монопольне право
І все б нічого, якби, за скромними оцінками професійних учасників ринку, приватне акціонерне товариство «Міжнародні Авіалінії України» не мало домінуючого статусу на українському ринку авіаперевезень. З огляду на відповідний показник, стає гранично зрозуміло, чому агентства не можуть відмовитися від продажів МАУ. Вірніше, можуть, але, в такому разі, вони втратять значну частину своїх продажів, що, в свою чергу, ясна річ, вплине на штат співробітників цих агентств, який, зрозуміло, після цього не збільшиться.
Відповідна політика МАУ, спрямована на підвищення вартості надання послуг, особливо в умовах анонсованого виходу на український авіаринок лоукост-компаній, викликає деякі побоювання щодо фінансового становища «лідера ринку». Здавалося б, в контексті посилення конкуренції, компанії в боротьбі за «клієнта», повинні всіляко залучати його більш вигідними або якісними послугами.
Якщо врахувати той факт, що в значно «збіднілій» за останній час Україні аспект «якості» надання послуг все-таки стоїть не на першому місці (якщо порівнювати з їх вартістю), виникає підозра, що за допомогою подорожчання квитків, МАУ намагається або просто перекрити збитки, або, як це було свого часу з іншим «лідером ринку» – компанією «АероСвіт», максимально «зібрати врожай» напередодні банкрутства.
До речі, додатковий збір YQ (GDS Fee) – не єдине нововведення від МАУ. Приватний авіаперевізник вирішив, що він більше не буде чекати, коли агентства з ним розрахуються. Замість цього, компанія зобов’язала їх «відкривати у себе депозит» – наперед оплачувати ще не продані квитки, вносячи авансові кошти в надії на ймовірні майбутні продажі.
При цьому, у всьому цивілізованому світі, на противагу «ідеї» МАУ, всі розрахунки агентств з постачальником послуг авіаперевезень проходять через клірингову систему BSP, яка знаходиться під управлінням ІАТА (міжнародної організації, членами якої є практично всі авіакомпанії). Відповідно, до самої компанії гроші надходять з невеликою затримкою, до цього перебуваючи на рахунках ІАТА. За такого варіанту взаєморозрахунку, в разі банкрутства авіакомпанії, є хоч якісь шанси повернути нехай навіть частину грошей, які згодом можна виплатити пасажирам в якості компенсації.
