Забув про «скрепи»
Ще до революційних подій 2014 року, Валерій Коновалюк позиціонував себе як досить агресивного і послідовного проросійського політика. Російська мова – друга державна. Союз з Росією та Білоруссю. Федералізація України. Гарантований невступ до НАТО … Ці тези буквально пронизували кожну передвиборчу програму Коновалюка, а він сам наполегливо намагався зайняти нішу інших депутатів-регіоналів, успішно використовуючи цей напрям – Вадима Колесніченка і Олега Царьова.
Але знову ж таки, нічого крамольного в цих поглядах немає. Вони можуть сприйматися або не сприйматися якоюсь частиною українського суспільства, ну а політики, відповідно, мають можливість їх «продавати». Власне, вся політика в Україні на цьому і побудована, і Валерій Коновалюк тут точно не першо- і навіть не десятопроходець. Питання в іншому. У принциповості.
Ось, наприклад, днями в Києві перейменували проспект генерала Ватутіна в проспект Шухевича. В умовно «ватяних» колах це викликало, м’яко кажучи, широкий резонанс. З різними коментарями в ЗМІ і на своїх сторінках у соціальних мережах виступили Юрій Бойко, Вадим Рабинович, Євген Мураєв, Олена Бондаренко і десятки інших людей політиків, які раніше були з Валерієм Коновалюком в Партії регіонів. Всі ці люди чітко позначили свою позицію, яка, знову ж таки, орієнтована навіть не на історичну істину, скільки позначає маячки для свого виборця.
А що ж Валерій Коновалюк? Адже він не відійшов від політики. Навпаки. Створив свою партію з претензійною назвою «Нова Україна». Може, його партія зробила якусь офіційну заяву з приводу перейменування? Ні, не зробила. А що пише сам Коновалюк на своїй сторінці в ФБ? Дивимося. Перейменування відбулося 1 червня. В цей же день Валерій Ілліч вітає всіх з днем захисту дітей. «Чужих дітей не буває!», – вигукує політик. Молодець. Потім анонсує проведення з’їзду своєї партії. При цьому «анонс» дуже солідний. «Найближчим часом», – пише Коновалюк. І далі слідує пропозиція-продаж самого себе: «Ми готові розглянути питання об’єднання з тими демократичними силами, які мають намір працювати задля відродження нашої країни». Але про Шухевича і Ватутіне знову ж ні слова. Може давно вже за пропискою киянин Коновалюк щось пропустив і пізніше відреагував? Ні. Далі буде привітання всіх з Трійцею і побажання хороших вихідних.
Але ж, повторимося, ми говоримо про людину, яка ще кілька років тому претендувала на лаври головного проросійського політика в Партії регіонів. Ось пост Валерія Коновалюка в «Фейсбуці» за 12 червня 2012 року, присвячений Дню Росії.
«Що таке для мене День Росії, країни, яка була і є одним з ключових гравців на міжнародній арені; з думкою якої завжди рахувалися і рахуються в усьому світі. Я ніколи не приховував, що саме в ефективній співпраці з Російською Федерацією бачу шлях соціально-економічного становлення нашої країни, є ініціатором міжфракційної депутатської групи, яка виступає за вступ України в Євразійський економічний союз… І я впевнений в розвитку цих відносин. Тому що у нас спільні історичні корені, тому що ми розуміємо один одного без перекладача, тому що ми їх молодші брати. Я вітаю росіян з їх державним святом, бажаю стабільності і процвітання».
І фотографія на тлі Кремля. Хороший такий пост зрозумілий без перекладача. Вступ в Євразійський союз. Молодші брати. Про Романа Шухевича Валерій Коновалюк в силу не найглибших історичних знань чогось помітного на публіку не говорив, але ось про Степана Бандеру його позиція до весни 2014 року було гранично зрозуміла. І нейтральними там були слова «колабораціоніст» і «нацистський поплічник».
А ось з проспектом Шухевича зараз мовчок. Чому? А тому що Валерію Коновалюку не в перше перевзуватися, відхрещуватися і банально зраджувати.
Мистецтво зради
Ще в середині 90-х скромного службовця в Куйбишевському районі Донецька примітив Віктор Янукович, який спочатку був замгубернатора області, а потім і очолив регіон. Молода людина з гучним голосом і знанням сороміцьких армійських анекдотів Віктору Федоровичу сподобалася, і той спочатку призначив його своїм консультантом, а потім і радником. У Януковича Коновалюк відповідав за кадрову роботу і довідповідався до того, що йому в 1998-му виділили узгоджений 62-й округ в області, і навіть «підрахували» 31% переможних голосів.
І якщо пересічний українець до Януковича має моральне і юридичне право ставитися категорично, то у випадку з Коновалюком ситуація діаметрально протилежна. Саме Янукович витягнув Коновалюка в люди і конкретно до Києва, в якому Валерій Ілліч мешкає досі. І до 2004 року Коновалюк вельми комфортно почувався під опікою Великого Папи. Місцями ревнував, наприклад, до Нестора Шуфрича, що саме той став уповноваженим Януковича в ЦВК. Або до зовсім молоденького, але більш фінансово-забезпеченого Віталія Хомутинника, який примудрився стати довіреною особою Януковича в загальнонаціональному виборчому окрузі. Втім, Коновалюку довірили відповідати за свій 62-й округ у Донецькій області, де все було і без нього схоплено і заточене під перемогу Януковича.
Втім, чим закінчився той перший президентський забіг Януковича ми всі знаємо. Третій тур і Україна ще на 5 років отримала перепочинок від влади «регіоналів». А ось Валерій Коновалюк в 2005-му, відразу ж після перемоги Віктора Ющенка, відхрестився від свого колишнього шефа. А вже в квітні переметнувся в «Трудову Україну», де ще й примудрився вижити спочатку Тігіпко, а потім і Сівковича. Якщо стежити за пальцями – то це була перша велика зрада Коновалюка свого шефа.
Потім вся Україна побачила слабкість Ющенка, що породило друге відродження Партії регіонів і Януковича. Тоді ж лідер регіоналів вдруге пробачив Коновалюка і навіть взяв його разом з потішною «Трудовою Україною» до складу ПР. Коновалюк тоді своє прохідне місце в списку відпрацьовував нападками на Ющенка в рамках «збройового скандалу», чим дуже підсобив Росії. Однак в 2012 парламентсько-виборчому році узгоджений округ Коновалюку вже не виділили, зате в якості розради Віктор Янукович призначив того своїм радником.
А в 2013-му, напередодні другого Майдану, Коновалюк вдруге зраджує свого покровителя.
«От і все!!! Я вже не радник Президента України… І нічого мене вже рік не пов’язує з Партією регіонів… Мені нема чого більше радити Віктору Януковичу… Всі мої численні звернення та документи про ситуацію в країні, про провальну і неефективну економічну політику, про відсутність реальних реформ, про масштаби корупції та зловживань, про низький рівень виконавчої влади та дисципліни і багато-багато… Те, що відбувається сьогодні, (і про це я неодноразово попереджав), – це прямий шлях до кризи і банкрутства країни, це повна відмова від обіцянок і зобов’язань, даних три роки тому і зрада тих, хто багато років надавав підтримку і вірив у розвиток і процвітання України!!!», – з властивим собі пафосом написав Валерій Коновалюк.
Правда, вже в 2017 році Коновалюк «випадково сплутає», в якому році він пішов повторно від Януковича.
«Свого часу я неодноразово попереджав Януковича, що його політика і перетворення України в особистий гаманець, призведе до тяжких наслідків. Але він не прислухався до моєї думки, і в 2012 році я публічно пішов з тієї «команди». Прийняв рішення не брати участь у виборах і тимчасово піти з політики.
Історія нас розсудила: люди вже винесли йому свій вирок, який не змінити – в історії України він так і залишиться президентом-утікачем, якому не буде прощення. Його невгамовна жага наживи і нерозбірливість в методах управління, невиконання своїх обіцянок, боягузтво і зрада, – це стало трагедією для всієї нашої країни», – як завжди емоційно написав Валерій Ілліч.
Але йшов Валерій Коновалюк з команди Януковича все ж в 2013, а не 2012 році. Це раз. Рішення не брати участь у виборах прийняв теж не Коновалюк, а великі боси Партії регіонів, які і підкинули йому в якості компенсації посаду радника Януковича. І він на це погодився. Це два. Що стосується боягузтва і зраду Януковича, то тут не посперечаєшся. Але як називається людина, яка сама неодноразово зраджувала боягуза і зрадника? Називається він – Валерій Коновалюк. Людина що перевзулася з «Нової України».
Денис Сорок
