Усі, хто збирався — висунулися. Всіх, хто реально побореться за перемогу, зареєструвала ЦВК. Тому сьогодні на вечерю — вівсянка. У тому сенсі, що духовна їжа не стільки легка для засвоєння, скільки корисна.
Співгромадянам, які думають, є сенс прочитати та осмислити, слухняні співвітчизники і так підтягнуться.
Оприлюднено чергову соціологію, згідно з якою на вихід у другий тур приблизно рівні шанси мають Володимир Зеленський, Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. Ситуація передбачувана. Щоправда, працівники соціологічних служб, які проводили дослідження, в приватних розмовах називали дещо інші цифри. Зокрема, при публікації рейтинг Петра Порошенка раптом виріс на 7%, і це, звичайно ж, не що інше, як чудодійний вплив Томосу…
А також привід поговорити про фальсифікації. Точніше, про загальноприйняті способи їхнього розпізнання.
Принциповий момент: у першому турі переважну кількість фальсифікацій здійснює влада, – у неї є і необхідність, і можливості.
Противники влади мають бажання, але не мають можливостей, за винятком якихось рідкісних регіональних розкладів.
А ось у другому турі регіональні керівники починають підігравати тому, кого вважають майбутнім переможцем. Але до другого туру ще дожити потрібно.
Отже, до справи. У сенсі – до списку фальсифікацій.
- Відмінність офіційно оголошених результатів виборів від плавної репрезентативної соціології на п’ять і більше відсотків.
Тут ключові слова “плавної репрезентативної”. Вони означають, що фірми, які проводять соцдослідження, повинні мати тривалу історію діяльності, що підтверджує їхню об’єктивність. При цьому результати кандидатів не можуть раптово стрибати. Тому те, що відбувається з соціологією президента, викликає у мене відчуття, що мантра «Якщо не Порошенко, то Путін» діє навіть на наших досвідчених соціологів.
- Маніпуляції з реєстром виборців.
Не повинна істотно змінюватися кількість виборців: хоч у бік збільшення, хоч у бік зменшення. Істотно — це на мільйон і більше. Відповідно, є питання з приводу ускладнення голосування для тих українців, які виїхали на заробітки в Росію. Особливо якщо за підсумком вони всупереч здоровому глузду «масово проголосують» за представника тієї влади, яка і випхала їх у трудову міграцію.
- Затягування з оголошенням попередніх або офіційних результатів голосування.
Зрозуміло, що в якихось областях на якихось дільницях можуть виникнути об’єктивні труднощі з підрахунком. Але ці труднощі повинні бути публічно пояснені. А нормальний підрахунок і оголошення попередніх результатів мають відбуватися за два-три дні. Офіційних — максимум за тиждень.
А якщо без зрозумілих пояснень просто тягнуть з оголошенням, як було, наприклад, у 2004 році, то це очевидна ознака, що хімічать.
- Відмінність оголошених попередніх результатів від представницьких екзитполів на величину, що істотно впливає на результат виборів.
Із представницькими, як і з соціологічними фірмами, все зрозуміло. А що ж до істотного впливу, то це та різниця, яка змінює розстановку настільки, що кандидат або проходить, або не проходить у другий тур.
- Відмінність попередніх і офіційних результатів голосування на істотну величину.
Пояснювати нічого, все очевидно.
- Відмінність офіційно оголошеного результату від паралельного підрахунку бюлетенів із мокрими печатками на істотну величину.
Тут теж ніби зрозуміло. Але треба мати на увазі, що йдеться про кілька підрахунків, які роблять штаби кількох кандидатів, які потім перевіряються ЦВК, а не голослівні заяви штабів безпосередніх конкурентів.
- Фіксація порушень виборчого процесу в такому масштабі, що може істотно вплинути на результат (тут і каруселі, і сітки, і голосування мертвих душ, і все, на що багата винахідлива українська влада).
Мається на увазі, що якщо порушення призводять до зміни фіналістів, які пройшли в другий тур, то треба ставити питання про фальсифікацію результатів. Якщо йдеться про порушення на декількох дільницях, що змінюють тисячну відсотка у двадцять сьомого кандидата, то це — справа житейська.
- Іще є сучасний критерій: невідповідність результатів принципам матстатистики та теорії ймовірностей.
Йдеться, наприклад, про те, що якщо на всіх сусідніх дільницях у кандидата один відсоток, а на якійсь раптом відсоток різко відрізняється, то цьому має бути чітке пояснення. Якщо його немає, то маємо справу з фальсифікацією.
Те ж саме, якщо за півгодини до закриття дільниць туди начебто починають приходити виборці, які поголовно голосують за владу — це очевидна ознака ошукання.
Є й інші математичні методи виявлення втручання в природний перебіг голосування.
Західні демократії до цих ознак додають нерівний доступ кандидатів до засобів масової інформації, використання адмінресурсу, тиск на кандидатів і виборців, бюджетний підкуп (це коли підвищують мінімалку і пенсію акурат перед виборами) тощо.
Достатньо відзначити, що одна лише поява на з’їзді з висунення кандидата чинних генерального прокурора і голови Держбюро розслідувань на Заході вже викликала б грандіозний скандал і порушила б питання про зняття з виборів кандидата. Але це демократичний космос, в який ми стартуємо, на жаль, ще не скоро. Тож про подібні дивні для нас критерії нечесності виборів навіть і не згадую.
Необхідно розуміти, що вибори — це процес безперервний і нерозривний. Тому зазначені мною порушення присутні не окремо, а зазвичай майже всім спектром.
При цьому вони в сумі є або істотними, або ні. І західні демократії оцінюють чесність наших виборів саме за комплексом описаних вище ключових критеріїв.
Для розради виборців зазначу, що вибори всіх президентів незалежної України проходили з порушеннями — і свідомими, і з безглуздості виконавців. А винна у тому постсовкова відсутність політичної культури нашого суспільства.
При цьому найбільшого масштабу фальсифікацій, як вважається, було досягнуто владою в згадуваному 2004 році, він становив 6-8%. Відповідно, якщо реальний розрив між кандидатами становить близько 10%, то це бар’єр, зокрема і психологічний, який непереборний. А якщо розрив у районі 5%, то все можливо. Але фальсифікації приховати не вдасться, і питання лише в тому, як поводитиметься обмануте суспільство.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, за владу голосуватимуть мертві.
Раніше Politeka повідомляла, що Росія витратить мільйони на зрив виборів в Україні.
Також Politeka писала, скільки коштуватимуть вибори в Україні цього року.
