Періодично, кожному з нас потрібно скористатися Інтернетом, та так, щоб ніхто не зміг відстежити дії. В залежності від необхідного ступеня «невидимості», можна скористатися одним з можливих режимів «Інкогніто».
Режим «Інкогніто» — це спеціальна функція, що дозволяє зробити серфінг в мережі Інтернет більш анонімним. Вона дає можливість приховати від «збирачів інформації» персональні дані, заблокувати процес збереження історії (на яких сайтах були і що робили), сховати «завантаження», заборонити сайтам збирати куки.
Даний режим не дає абсолютного захисту, але відкриває перед користувачем ряд нових можливостей. «Інкогніто» дозволяє приховати від колег по роботі і сім'ї інформацію про особисті онлайн-справи. Але варто відзначити, що системного адміністратора і провайдера так просто не провести.
Як підключити режим «Інкогніто»
Активувати скритність можна шляхом «гарячих» чи «швидких» клавіш. Це найбільш простий і швидкий варіант, як відкрити захищену вкладку. Комбінація кнопок на клавіатурі виглядає наступним чином:
- Ctrl+Shift+N.
Ця схема актуальна для користувачів Google Chrome і Opera. Що стосується "вогняної лисички" Mozilla Firefox і стандартного Internet Explorer, то комбінація буде виглядати так:
- Ctrl+Shift+H.
Щоб ці кнопки спрацювали, їх потрібно натиснути одночасно: затискаємо Ctrl і Shift, а потім клікаємо (не відпускаючи перші дві кнопки) на N (для «Хрому» і «Опери») або Н (для «Фаєрфокс» і «Експлорера»).
Вимикається режим також просто: закриваємо всі вкладки — готово.
Є і більш довгий (обхідний) шлях включення режиму «Інкогніто», який також називають класичним. Щоб ним скористатися, потрібно відкрити меню програми. Робиться це так.
Для «Гугл Хрому»: шукаємо три вертикальні точки в правому верхньому кутку браузера клікаємо на них. Відкривається невелике віконце, де буде напис «Нове вікно в режимі Інкогніто».
Варто відзначити, що розробники Chrome постійно працюють над своїм браузером. Так, в 2019 році «Інкогніто» здатний надати своїм користувачам більш потужний захист, наприклад, дозволити читати необмежену кількість статей на джерелах, де потрібна платна підписка (сайт нездатний відстежити, скільки «безкоштовних» статтей прочитав відвідувач).
В «Опері» потрібно відвідати «Меню», яке знаходиться в лівому верхньому кутку, і вибрати «Створити приватне вікно». Варто відзначити, що з новітніми оновленнями браузерів написи і функціонал можуть змінюватися.
В «Мозілі» вікно доступу знаходиться у правому верхньому куті у вигляді трьох горизонтальних смужок, розміщених у стовпчик. Відкривши його, ми побачимо зображення карнавальної маски і напис «Приватне вікно».
«Експлорер» вікно налаштувань знаходиться також у правому верхньому кутку, далі клікаєм на «Безпека» і переходимо в режим «Перегляд InPrivate».
У Safari все так само просто: відкриваємо браузер, заходимо в налаштування (два квадрата, розташовані один за іншим) і шукаємо «Приватний доступ», натискаємо на нього і готово. За допомогою «Сафарі» можна також приховати IP-адреси (технологія WebRTC). Цей браузер був створений компанією Google, а вона давно оголосила війну «збирачам інформації».
Після використання вкладка закривається, і режим захищеності автоматично вимикається.
Як користуватися максимальною анонімністю
Режим «Інкогніто», звичайно, непогана штука, приховує відвідані сторінки і пошуки, не зберігає тимчасові файли, куки. Але навіть власники сайтів, які ви відвідуєте, будуть знати вашу IP-адресу, з якого браузера здійснювався вхід і навіть операційну систему. Більш того, якщо є які-небудь розширення, то конфіденційність автоматично падає до нуля.
Приміряти «плащ невидимку», замість «шпигунської накидки», цілком реально, все залежить від конкретної мети, яку переслідує користувач. У тому випадку, якщо завдання не зовсім законне і може зацікавити спецслужби, малоймовірно, що навіть самий крутий спосіб «Інкогніто» допоможе.
TOR браузер. Геніальний винахід, який за замовчуванням функціонує через мережу проксі-серверів. Іншими словами, користувач, коли використовує «ТОР», повністю приховує свою IP-адресу. Якщо ще простіше — його практично неможливо відстежити, бо він фіксується по різних локаціях світу (зараз в Бразилії, а через пів години, наприклад, в Америці).
Також здійснюється шифрування інтернет-трафіку і передача його за допомогою системи віртуальних шляхів. Але варто враховувати, що ця панацея все ж не ідеальна, і її варто комбінувати з іншими механізмами.
Система VPN
У перекладі з англійської дана абревіатура означає «Віртуальну Приватну Мережу». Якщо детальніше, то це система механізмів і технологій, що спрямовані на приховування IP-адреси користувача.
Наведемо приклад. Припустимо, користувач підключений до Інтернету, і трафік поставляється провайдером. Підключаємо «ВПН», трафік шифрується, перенаправляється на сервер VPN, і звідти вже здійснюється вхід на відвідуваний сайт. Якщо міркувати більш абстрактно, ми перенаправляємо запит на вхід до сайту на один з серверів «ВПН», а вже звідти, сигнал йде на сайт (адресу). Це як відправляти лист в Америку не безпосередньо, а через, наприклад, Англію (швидкість повільніше, але відстежити складніше).
Таким чином, навіть провайдер не зможе визначити, які ресурси відвідує його абонент, якщо не отримає конкретний шифр.
Щоб вибрати VPN, потрібно дотримуватися кількох правил, адже під ударом конфіденційність і збереження особистих даних:
- враховуйте структуру мережі («ВПН» буває однорівневим і багаторівневим, тобто, чим більше рівнів, тим складніше відстежити «стартовий» запит, тобто вашу IP-адресу);
- не вибирайте ніколи невідомі компанії, які ніде і ніяк не зареєстровані (у разі витоку даних, знайти крайнього не вийде);
- враховуйте наявність логування (лог — це файл, який містить системні відомості про роботу сервера або ПК, тобто інформацію про дії користувача), чим менше інформації про ваші дії, тим краще.
Варто відзначити, що деякі браузери йдуть вже з вбудованим VPN. Такий привілей надала своїм користувачам Opera. Ця вбудована система нічим не гірше, ніж звичайні розширеня, і виконує свої функції на відмінно.
Проксі-сервер. Як правило, під цією назвою розуміють «зламаний IP». Скористатися даним методом можна за допомогою софта або навіть використовуючи стандартний набір інструментів Windows. Так, юзер вказує у себе на комп'ютері певні дані і заходить в Інтернет під іншим IP.
У мережі можна знайти безкоштовні веб-ресурси, де зберігаються проксі-сервера. Але, найчастіше, такі IP-адреси втрачають вартість після «очорнення», тобто потрапляння у бани. Таким чином, багато сайтів можуть просто не довіряти вам і постійно просити введення капчі, або просто блокувати доступ.
Є й інші способи, як обдурити Інтернет. Щоб «не світитися» або навіть видати себе за громадянина іншої країни у мережі, купити щось непомітно для всіх, деякі користувачі пускають в хід платні програми, хакнуті ПК і інші протизаконні речі, за які світить реальний термін у в'язниці.
Як користуватися режимом «Інкогніто» на телефоні
Скористатися «Інкогніто» на «Андроїд» можна також через Chrome. Механізм той самий: шукаємо вертикальні три точки, натискаємо на них, відкривається меню, вибираємо надпис шпигуна. Варто відзначити, що в «Хромі» ми можемо користуватися вкладкою «Інкогніто», коли інша сторінка відкрита в звичайному режимі, і переключатися між ними також можна.
Якщо у вас на телефон встановлений інший браузер, не біда, там можна здійснити всі ті ж маніпуляції, що і на комп'ютері.
З телефону більш проблематично зайти в «спеціальний браузер», наприклад, TOR, так як той вимагає більш потужне залізо. Але якщо у вас нова розробка, наприклад, iPhone 11, то можна сміливо «сидіти» на сторінці через тотально захищену адресу.
Невеликий висновок
Режим «Інкогніто» дозволяє звичайним користувачам відчувати себе більш захищеним від «чужих очей». Тобто, можна «закрити» історію, не накопичувати файли cookie і т. д. Приватний канал можна організувати і через VPN, проксі-сервер, і за допомогою спеціальних браузерів, наприклад, TOR.
Перейти у розглянутий режим «шпигуна» можна і з телефону. Зробити це також просто, як і з комп'ютера. Історія також не буде зберігатись і її не можна буде відновити, тобто функції такі ж.
До головних недоліків режиму «Інкогніто» варто віднести таке: можливість провайдера подивитися «захищену» інформацію (відстежити дії), слабкий канал захисту, незахищеність від системного адміністратора (якщо доводиться ховатися в офісі).
