Навіщо блимає жовтий?

Навіщо блимає жовтий?

Чому будь-яка ініціатива у нас обов’язково закінчується приголомшливим фіаско? Тому що практично ніхто з нинішніх держменеджерів не розуміє базового управлінського принципу. Важлива не сама ідея, але тільки її реалізація. Щоденна, наполеглива і скрупульозна. У нас же нині банальна гонка ідей: “а давайте ще і це замутимо!” Працювати нікому. Розберемо на простому.

Щорічно на наших дорогах гине маса людей. Так, за весь 2017 рік у 146 тисячах (!) ДТП загинуло трохи менше 3,7 тисяч чоловік, а травмувалося понад 34 тисячі. Особливо вражає, що саме ДТП – перша причина смертності для… молоді віком від 15 до 24 років і друга для дітей 5-14 років. Все гранично ясно.

І що робить нинішня держава? Правильно. Починає багатослівне обговорення “проблеми” і генерує феєричні ініціативи.

“Треба внести зміни на законодавчому рівні”. І що? Новий закон з трохи зміненими словами відразу всіх водіїв зробить законослухняними?.. Втім, ще раз повторю: для нинішніх топів важливий не результат, але процес. А тому хлопці пропонують знизити швидкість руху в населених пунктах до 50 кілoметров і – це точно рішення всіх рішень – скасувати до біса жовтий сигнал світлофора.

Все це місяцями розбирається на засіданнях Кабміну. Кожен міністр вважає за священний обов’язок відкоментувати нові круті зміни. Дев’ятий вал їхнього ж інтерв’ю заливає тхнучим потоком все медіа. І? Весь цей словесний шум повинен виправити ситуацію на дорогах? Зменшити кількість летальних ДТП? Той же аваковський зам Князєв періодично вимагає… впровадити відеофіксацію. І чому досі не впровадили? Тому що не вирішили, хто повинен виграти тендер? Або нікому визначити місця для відеофіксаторів, так як всі зайняті коментуванням? Ще одна ключова причина ДТП – необладнані пішохідні. Теж ніколи зробити? Може, главі Укравтодору Новаку вломити?

Насправді все просто. У нас вже є цілком добротні правила. І є абсолютно чіткі регламентації з примусу до виконання цих правил через штрафи. Швидкість в 60 км в населеному? Чудово. Тільки забезпечте виконання. Щодня, щогодини і без винятків… У чому криза? Креаторів у нас сотні, захоплених коментаторів – тисячі, а виконавців – взагалі немає. Нудно, непрестижно, не піарно. Сидиш такий собі в кабінеті, розбираєш причинно-наслідкові не для ТВ, даєш наганяй підлеглим…

Ні. Краще розповісти про правильний формат держави. Про парламентську республіку. Супер. Але як фотографічне чаювання з директором ФБР зупинить банальний хаос на дорогах? Красиві слова – ніщо, ефективність держави – все. А ефективною вона стає тоді, коли жорстко привчає громадян виконувати правила. Рано чи пізно це стає усталенням. І тоді суспільство, усвідомивши, наскільки комфортне і безпечне його життя, перестає влаштовувати… революції. Інакше – ніяк. Інакше – втеча.

Михайло Подоляк, політтехнолог

матеріали рубрики
Не сип мені сіль на трасу, або у всьому винні водії Блоги
Не сип мені сіль на трасу, або у всьому винні водії
Покоління, що замерзає Блоги
Покоління, що замерзає
Крим-Україна, або Про “щоденний” наратив у Луганську Блоги
Крим-Україна, або Про “щоденний” наратив у Луганську