Тепер у нас господарями гості
вони людей тут мають за рабів.
Ліна Костенко.
Кожна команда, що прийшла до влади, дарує нам нові ілюзії. Кожна породжена ілюзія від офісу президента ярмаків, подоляків, стефанчуків, гетьманцевих, арохамів та будь-якої безкутівщини викликає тупикові процеси, які обходяться для країни та народу значними втратами. Ось вона сувора жорстокість, де весь сенс страждання людей. Я не оцінюю ситуацію у країні. Це не моя справа. Я лише відбираю факти, події – намагаюся зрозуміти їхній перебіг. Офіс президента схожий на дерево з корінням нагору. У цьому гнізді інтриг, у цій кузні заправляє спритний коваль. О.Єрмак, такий хитромудрий Одіссей, який мріє бути царем. І кує для президента таку честь лестощів, що президент заплутався у цій мережі. За роки свого правління влада принесла сумні зелені плоди. Казна спорожніла, державні фінанси засмучені не без участі Ростислава Шурми. Ви що, Ростиславе, думати втомилися? Займіться , Пане Шурма, капіталами куди вони течуть. Підкажу. Прийшли ваші ті самі шахраї, корупціонери, ті самі злодії та всіх нас взяли в полон. Підвищили податки, тарифи зростають щодня, як на дріжджах.
Я розумію, що кожен має право на свої дива. Але скільки можна вам знущатися з свого народу? У країні вироджується еліта, йде кадрова деградація, така шурмовщина та безкутівщина.
Країна під час війни охоплена страхом, тривогою, горем – люди з болем у душі щодня ховають сотні своїх синів та близьких. Що не стежка, то труна, хрест, горе. Ветерани війни кажуть: "Не буде В.Залужного, його команди, не буде бойової армії". Так, це сильний удар по Україні. Ці звільнені генерали багато років боронили країну і раптом викинули. За що? За те, що агресорові не вдалося взяти країну за три дні. Народ ними пишався, тепер сльози замість втіхи. Ось це рішення, це радість. Бузугла від радості в труси намочила. Ось це почин для зеленої команди. А що ви говорили цим людям раніше? Зрозуміло. Ваша політика обман та брехня. Що думають ці люди про те, що трапилося, що сказати тим, які в могилах, що сказати своїм дітям, рідним.
В.Залужний говорив своїм підлеглим такі слова: «Подумай, перш ніж зробити крок, тоді безпечно підеш правильним шляхом і нога твоя не спіткнеться». А ось в Авдіївці, яку тримали 10 років, спіткнулися. Але це не провина солдатів. Все треба робити своєчасно. Усі грози ще не зримі.
Тепер ми чекаємо милості від Бога.
Але чи чує Бог?
Звісток поки немає.
З усіх очей дивилась Батьківщина
Вона впізнала. Це був її син.
Л.Костенко.
Журналіст Павло Іллюша
