Вишневий протверезювач або децентралізація тільки на папері

Вишневий протверезювач або децентралізація тільки на папері

Отримав трішки влади? Швидко формуй кланчик, грабуй місцевих, а незгодних просто лупцюй.

Така нині базова філософія номенклатурної вертикалі. Щоб оцінити всю красу нинішнього “щурячого часу” забіжимо на хвилинку в передмістя Києва – містечко Вишневе, де вже багато діб триває блокування доріг і набухає потужний соціальний протест. Вимоги прості та універсальні для всієї Київщини: “досить тотально забирати всю землю під багатоповерхову забудову і робити селища / містечка вкрай некомфортними для проживання”…

Замілко для обговорення? Краще поговорити про глобальне – єдину помісну і / або дивну резолюцію ПАРЄ? Насправді “вишневий бунт” і є найбільш наочним проявом системної хвороби, яка точно “вб’є” нинішню коаліцію. Її записні спікери говорять про успішність реформи під назвою “децентралізація”. На папері все і справді добре – повноваження і гроші передали на місця. Громади ж нібито писаються від захвату, так як самі можуть вирішувати, що і як їм будувати.

Насправді все зовсім не так. Громада відправлена ​​в глибокий бан. У місцевих же радах швидко формується кримінальний кланчик з депутатів, які ще вчора жебракували за копійку. А вже сьогодні отримали в хижі руки шалено цінний ресурс – земельний. І відразу стали безбожно жерти, блискавично розпродаючи величезні масиви землі для подальшої забудови передмістя багатоповерхівками. Іноді прямо у дворах приватних будинків. Без належної інфраструктури. Люди виявилися заручниками жадібності і кругової поруки. І нічого з цим вдіяти не можуть. Тому що забудовники пакують кишені депутатів тоннами сірих грошей. І що з того, що немає шкіл і доріг?..

А далі все, як завжди. У генеральні плани територій на сесіях запросто вносяться неприпустимі зміни. З голосу. І без урахування вже існуючих обмежень. Судові рішення, якщо громади таки йдуть до судів, незмінно оплачуються… на користь депкорпусу. Для “виховання” ж особливо активних жителів формуються “вуличні армії” з бійців, які палять машини, б’ють, штурмують будинки. Само собою, поліцейсько-прокурорські – в долі. Коротше, у громади ніяких важелів впливу. Крім одного – прямого протесту з перекриттям вулиць і з блокуванням адмінбудівель.

Безсумнівно, це буде наростати. І безсумнівно, нинішня держава не буде в це втручатися, так як є прямим вигодонабувачем від побудови подібної злодійської піраміди.

У нас взагалі немає “сервісної держави”, що працює в інтересах громадян. Але є “держава”, що працює тільки в інтересах територіальних і галузевих кланів і забезпечує їх формальним силовим ресурсом для придушення будь-якого опору. Що робити? Нічого і все. Чекати, поки відімре (в 2019) нинішня концепція злодійського. І заново конструювати контроль жителів над чиновниками. Поки ж успішно визрівають десятки гарячих точок. Якраз до виборів. Комусь точно потрібні місцеві бунти?..

Михайло Подоляк, політтехнолог

матеріали рубрики
Не сип мені сіль на трасу, або у всьому винні водії Блоги
Не сип мені сіль на трасу, або у всьому винні водії
Покоління, що замерзає Блоги
Покоління, що замерзає
Крим-Україна, або Про “щоденний” наратив у Луганську Блоги
Крим-Україна, або Про “щоденний” наратив у Луганську