Прем’єр-міністр Володимир Гройсман підтвердив, що Україна зобов’язана підвищити ціну на газ для населення і ТКЕ.
«Було списано понад 5 млрд дол боргів. Потім відбулася реструктуризація боргів по роках. Прийшов час платити. І у 2018-2023 рр. потрібно ці гроші віддавати. Але на ці гроші є умови, що в Україні повинна бути єдина ціна на газ… Для чого нам потрібно виконувати зобов’язання перед міжнародними організаціями? Для однієї мети – у нас з вами з 2005 року по 2013 рік накопичено 50 млрд дол зовнішніх боргів. Щороку ми витрачаємо на обслуговування цих боргів 130 млрд грн – 5 млрд дол», – заявив Гройсман.
У ситуації підвищення ціни найбільшу вигоду отримує компанія «Нафтогаз України». По-перше, «Нафтогаз» докладає максимальних рейдерських зусиль, щоб відібрати газові мережі в облгазів та в опалювальному сезоні 2018-2019 рр. вже поставляти газ населенню. Протягом 2016-2018 рр. керівництво «Нафтогазу» на чолі з Коболевим проводять систематичну роботу щодо нарощування штучної заборгованості ТКЕ і облгазів.
Зараз заборгованість ТКЕ і облгазів становить більше 45 млрд. грн, із яких реальна заборгованість становить лише 18 млрд. грн, а інша частина боргу носить штучний характер. План «Нафтогазу» – отримати контроль за газовими мережами та оформити абсолютний, монопольний контроль за газовим ринком України.
По-друге, у «Нафтогазі» розраховують, що уряд і надалі буде дотувати «Нафтогаз», оскільки за умов підвищення ціни на газ зросте кількість отримувачів субсидій до 8 млн. домогосподарств.
Виключно завдяки продовженню дотацій на газ «Нафтогаз» може претендувати на отримання від бюджету щорічно 130-150 млрд. грн (4,5-5,5 млрд. дол.).
По-третє, лише за рахунок підтримки з боку уряду у вигляді щорічних дотацій «Нафтогаз України» може показувати прибуток і платити десятки мільйонів доларів премій та сотні мільйон гривень зарплати керівникам. У 2017 р. компенсація керівникам у складі 6 членів правління і 9 директорів склала 214 млн грн., а скандальновідома премія за так звану перемогу у Стокгольмі склала взагалі 1,2 млрд. грн. А на цей рік у «Нафтогазі» передбачили фонд у 720 млн грн для виплати бонусів. У порівнянні з 2017 р. витрати на оплату праці зростуть в 3,7 рази.
Отож, міф про прибутковість «Нафтогазу» розвіявся сам собою. Якби не було підтримки уряду і бюджету, то Коболев і «Нафтогаз» заявляли би не про перемоги, а поразки своєї так званої газової реформи.
У 2015 році «Нафтогаз» отримав 17,1 млрд. грн. у вигляді фінансування субсидій і пільг, а 29,7 млрд. грн. були внесені урядом до статутного фонду компанії. У 2016 р. обсяг дотацій «Нафтогазу» з бюджету склав 40 млрд. грн. У 2017 р. – дотації зросли у півтора рази до 64 млрд. грн. У 2018 р. прогноз дотацій для «Нафтогазу» становить 90-100 млрд. грн. За перше півріччя 2018 р. «Нафтогаз» вже отримав з державного бюджету 50 млрд. грн.
Усі ці десятки мільярдів, які перекочували у кишені «Нафтогазу», – це насамперед недоотримані гроші Пенсійним фондом, Міносвіти, Мінохорониздоров’я.
Саме тому «Нафтогаз» є основним лобістом підвищення ціни на газ для населення, оскільки іще більше коштів буде заплановано як фактична дотація для «Нафтогазу». Після підвищення ціни на газ із 7 тис. до 12 тис. грн зросте кількість отримувачів субсидій до 8-8,5 млн. домогосподарств. А дотації для «Нафтогазу» вже у 2019 році зростуть до 140-150 млрд. грн. За три роки «Нафтогаз» отримає як мінімум 450 млрд. грн або 16 млрд. дол.
Які кроки повинен зробити уряд для виправлення ситуації? Якщо уникнути підвищення ціни на газ не вдасться, то влада повинна повернути контроль за «Нафтогазом». Це дасть можливість контролювати процес використання фінансів для закупівлі імпортного газу у ЄС та контролювати рух дотаційних коштів, які уряд виділяє «Нафтогазу». Це потребуватиме також контролю з боку України дій спостережної ради «Нафтогазу», яка фактично і підтримує посилення монопольного становища «Нафтогазу».
Юрій Корольчук, член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
