Вже навесні 2015 року, коли оголосили перша демобілізацію, АТОшники пішли в виконкоми по свої землі. Але на колишніх військовослужбовців чекав неприємний сюрприз. Виявилося, що вільних зеемль в Україні майже не лишилося. Частину земельних ділянок давно подарували незрозуміло кому, частину – продали. А ту землю, яку не змогли продати, – здали в довгострокову (50 років) оренду.

Якщо “голос Донбасу” слід почути, то голос Києва не можна ігнорувати

Наприклад, в Київській міськадміністрації підрахували, що всім солдатам, які вже написали відповідні заяви, потрібно виділити 1,5 тисячі гектарів землі. Але, за словами посадовців столичної мерії, такого обсягу вільних земельних ділянок в місті немає.

Ці заяви підтверджують і самі АТОшники. Військовий лікар Олексій Галімський опублікував на своїй сторінці в соцмережі відповідь від КМДА, де йому повідомляють, що в місті немає землі для учасників бойових дій.

1

Це один з тих випадків, коли наші чиновники справді не збрехали. Земель вільних в Києві немає! Це можна зрозуміти і без офіційних відписок. Достатньо озирнутися і пройтися містом.
Але завжди можна підняти архіви, переглянути договори про оренду та продаж земельних ділянок. Адже протягом останніх шести років в Києві не провели жоден земельний аукціон, а ділянки видавали непрозоро. За словами нинішнього мера столиці, його попередники незаконно віддали під забудову третину від усіх київських земель.

Приміром, у киян є питання до міської влади з приводу законності передачі земельної ділянки на Подолі посольству Російської Федерації в Україні. Про це на своїй сторінці в Facebook написав експерт з питань місцевого самоврядування Андрій Курилко.

2

Пошукавши в засіках Інтернету, нам вдалося з’ясувати, що ще наприкінці 90-х років російські дипломати почали скаржитися, що їм потрібно щось більш сучасне і комфортабельне, ніж будівля в Солом’янському районі.

У 1998 році колишній київський мер Олександр Омельченко обговорював відведення земельної ділянки під будівництво нових будинків російського посольства з послом РФ Юрієм Дубініним. Мабуть, тоді київській владі вдалося домовитися з російськими дипломатами, оскільки того ж року підписали Угоду між урядом РФ і Кабінетом Міністрів України про умови розміщення і обслуговування дипломатичних представництв Росії в Україні.

Сам собі Європа: навіщо туркам у ЄС?

Цей документ чітко вказує, що землю росіяни отримають на 49 років за 49 гривень. До того ж договір передбачає автоматичне продовження оренди на такий самий термін (49 років). Інакше кажучи, посольство РФ придбало велику ділянку землі в центрі Києва, витративши лише кілька десятків (!) гривень.

Наприклад, американцям столичні депутати віддали землю під будівництво посольства США (вул. Танкова, 4) за 27 млн грн.

4

Після цього Київрада виділила представникам посольства РФ дві земельні ділянки на розі вулиць Волоської та Спаської (Поділ), загальна площа яких становить 56 соток. Але, на жаль, через термін давності, це рішення київських депутатів так і не вдалося знайти.

Відмовилися підтвердити інформацію про право власності на цю ділянку і в посольстві РФ. Небагатослівними були і в Подільській районній адміністрації Києва. Тут журналістам офіційно інформацію не підтвердили, але й не спростували. У неофіційних бесідах працівники РДА кажуть, що знають, кому належить ця земля, адже щороку звертаються до співробітників посольства з проханням облагородити територію. І лише одного разу росіяни відреагували – обгородили її сіткою.

Можна порівняти фотографії цієї ділянки різних років. Ось такий вигляд вона мала у 2011 році.

5

Такий – в 2015 році.
7

А ось який сьогодні.
8

Те, що земля належить посольству РФ, підтверджують і дані Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Ділянка, площа якої становить близько 20 соток, розташована за адресою вул. Спаська, 14.

9

А ось такий вигляд це має на карті Києва.
8

Мешканці Подолу знають, що ці дві ділянки землі належать посольству Росії. Раніше тут гордо висіла табличка, на якій було написано, кому і для чого виділили цю землю.
12

Але під час Революції Гідності кияни демонтували її, а на одній з ділянок (вул. Спаська, 13) розбили сквер і назвали його «Самосад».
13

«Я тут постійно вигулюю своїх собак. Ми прекрасно знаємо, кому належить ця земля. Неодноразово зверталися в РДА і в КМДА з проханням допомогти облаштувати цю територію. Але марно! Нас ніхто навіть не став слухати. Ось, що змогли, так це власноруч сквер зробити. Однак боїмося, що питання це спустять «на гальмах» – і якщо й не посольство, то ось торговий центр тут росіяни точно побудують. Втім ми будемо боротися за цю землю до останнього. Не дозволимо окупантам заробляти завдяки нам», – обурюється киянка Тамара Іванівна.

Уся ця ситуація на тлі припинення відносин Києва з Москвою має вигляд більш ніж блюзнірський. Поки секретар Київради Володимир Прокопів офіційно розриває всі раніше підписані договори про партнерство з Москвою, неофіційно київська влада продовжує співпрацювати з окупантами?

14

А як ще можна зрозуміти керівництво міста та столичних депутатів, які протягом двох років війни з Росією не спромоглися винести це питання на порядок денний у Київраді. Чи не спробували звернутися до Кабміну з проханням переглянути договір і повернути землю киянам.

«Депутам Київради слід ініціювати звернення до уряду з вимогою розірвати угоду між Росією та Україною стосовно відведення землі під будівництво посольства РФ. Після позитивного рішення Кабміну Київрада зможе спокійно повернути ділянки землі на Подолі в комунальну власність. І щоб цей ласий шмат землі в центрі Києва знову не перепродали під будівництво, скажімо, торгового центру, слід облаштувати на цьому місці гарний сквер для мешканців Подолу і гостей Києва», – розповідає експерт з питань місцевого самоврядування Андрій Курилко.

В Україні буржуазна революція: середній клас бореться з олігархатом

Хотілося би нагадати столичній владі, що анексувавши Крим, Росія передовсім почала перегляд всіх договорів про продаж та оренду кримських земель. Більш того, вони навіть розробили спрощений механізм розірвання довгострокових договорів. І все це зробили протягом кількох місяців після захоплення півострова, зазнаючи тиску міжнародних санкцій.

Що заважає нашій владі, яка має безпрецедентну підтримку світової спільноти і українців, зробити так само – незрозуміло! Але журналісти нашого видання будуть і надалі стежити за цією темою. Адже ми ніколи не зможемо побудувати нормальну державу в країні, де одні українці помирають заради своєї землі, а інші – за копійки віддають її агресору.

Роман Бабурін