В Україні буржуазна революція: середній клас бореться з олігархатом

– Хто виграв, а хто програв у зв’язку з виходом Великобританії з ЄС?

– Основна проблема полягає в тому, що переваги ЄС не розподілені порівну. За вихід Великобританії з Єврозони голосували переважно люди старшого віку. Вони менш конкурентні й переконані, що нові глобальні виклики можуть відсунити їх в бік. Намагаються захистити чинний порядок.

Молоді здебільшого виступали проти Brexit. Відкритий ринок, вільні переміщення приваблюють молодь. Молоді люди розуміють переваги глобального світу.

 – Що після Brexit найбільше лякає західних бізнесменів?

– Невідомість – найгірше для бізнесу. Невизначеною залишається доля Шотландії. Ніхто не виключає її можливий вихід зі складу Об’єднаного Королівства. Також невідомо, візьмуть за приклад Туманний Альбіону інші країни-члени ЄС. До того ж є побоювання, що сильний уряд Німеччини може послабитися.

Ось ця нестабільність і є найнебезпечнішою для ринків. Ми бачимо, як вони болісно реагують. Очікування розвитку економіки трохи впало. Незважаючи на це, Європа все ж таки спроможна виробити підхід і розрулити ситуацію. Можливо, якісь загальні економічні простори ЄС з Великобританією залишаться.

– Багато хто зараз впевнені, що ЄС незабаром розсиплеться як картковий будиночок. Чи згодні?

– Складно щось прогнозувати. Звичайно, розпад ЄС не виключений. Така загроза є. Евросуспільство не витримало тест на єдність. Це погано в геополітичному сенсі. Адже тоді посиляться позиції Росії.

Хоча склянка води завжди може бути наполовину порожньою – або ж наполовину повною. Все залежить від того, що ми хочемо бачити. Brexit –  свідчить ЄС про серйозні проблеми. Можливо, час вже прокинутися всім бюрократам. Менше займатися популізмом і більше – реформами.

Євросоюз не є суперефективною політичною структурою. Там є власні внутрішні проблеми. Брюсселю складно спільно щось вирішувати. Не завжди ці рішення ефективні. Відповідь ЄС на виклик – реформування структури зсередини.

– Одночасно в Європі набирають обертів крайні праві радикальні сили, у багато коли орієнтовані на фінансову підтримку РФ.

– Якщо в Європі крайні праві сили переможуть, то це спричинить негативні наслідки для всього регіону. Йдеться про певний відкат демократії. Хочу зазначити, що в США ніхто всерйоз не сприймав Дональда Трампа. Називали його клоуном. Сьогодні бачимо, що він – один з головних кандидатів на президентське місце. Фактично перевершив всі очікування. Незважаючи на те, що говорить абсолютно некомпетентні речі.

– Але американці ж недурні люди. То чому їх підкуповує риторика Трампа?

– Пересічний американець не кращий і не гірший від пересічного українця. Люди живуть звичайним життям. Світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо до нього адаптуватися. Люди певною мірою дезорієнтовані. Ось я – вчений, викладач. Мене хвилює, що через 20 років мої навички нікому не будуть потрібні. Викладання замінять штучним інтелектом.

А що говорити про тих, хто шурупи закручує? Глобалізація виключає некомпетентних людей. Це те ж саме, що сказати “ми не будемо вводити айфони, тому що у нас працює сто тисяч телефоністів, і вони вручну регулюють зв’язок”. Ці люди зі своїми навичками виявляться нікому не потрібними. Вонистануть до лав безробітних. Тому переходять в опозицію до глобальних змін. Так завжди буває, коли відбувається технологічний прогрес.

– За словами економістів, ми живемо в системі, де бідних людей стає все більше, а багатства акумулюються в руках невеликої групи людей. Чого очікувати в такому разі?

– Україна – країна з дуже високим рівнем нерівності. Навіть більшим, ніж в США чи Європі. У нас 10 осіб тримають у своїх руках 20% ВВП (в США – 2%, Росії – 8% – ред). Нерівність різна буває. Кожен може зробити вибір: працювати важко і заробляти більше – або сидіти на пляжі в Гідропарку та хотіти більшого. Створюючи всім рівні умови, ми повертаємося до соціалізму.

Якщо людина створить український Googl, то чому вона не повинна стати мільярдером? Якщо ж у цієї людини є батьки, які допомогли щось вкрасти або приватизувати, – то це інша справа. У кожного має бути достатньо умов і можливостей заробити багато. Зараз талановита дитина не завжди має можливість отримати знання. Це несправедливо. Доступ до освіти, медицини, соціальних послуг повинен бути у всіх однаковий.

– Чому Україна за 25 років незалежності так і не дочекалася «економічного дива»?

– Це складне питання. Спершу потрібно зрозуміти, чим ми відрізняємося від успішних сусідів. Тоді зможемо щось змінити у себе вдома. Потрібні конкретні рішення – а, б, с. У Білорусії показники ВВП кращі, ніж в Україні. У Росії, Польщі, країнах Балтики – теж все більш сприятливе. І це країни з різними моделями розвитку, реформами. Деякі взагалі без реформ.

Можна говорити, що Польща вибудувала ринкову економіку тому, що їй допомагав Захід. У Росії «чудо» забезпечила нафта, а в Білорусії – господарники постаралися. Як би там не було, всі ці країни живуть краще від українців.

Значить, у нас дійсно є якась системна проблема. Можливо, не маємо нафти, але маємо свої плюси. Йдеться про освічених і працьовитих людей. Маємо величезні ресурси, особливо в аграрному секторі. Є все, щоб бути успішною країною. Наша головна проблема – поділ різних гілок влади. Не слід недооцінювати рівень небезпеки.

На жаль, Конституція написана так, що країна стала нефункціональною. Не може нормально розвиватися.

– Чим погана наша Конституція?

– Вона сформульована таким чином, що не зовсім зрозуміло – президентська у нас або парламентська республіка. В результаті існує двовладдя. Деяких міністрів призначають президентом, деяких – прем’єром. Серед міністрів є люди, які лояльні до президента і прем’єра. За фактором лояльності формується команда.

Ось уявіть собі міністра. У нього – два заступники. Обидва лояльні до різних політичних сил. Відповідно, на виборах будуть конкурувати. Вони не зацікавлені працювати як єдина команда. Виникає конфлікт. Міністр, з одного боку, підпорядкований Кабміну. У той же час – призначався за квотою тієї чи іншої партії. Має двох керівників, які дають суперечливі вказівки. Людина в таких умовах не може взагалі нічого вирішувати.

Всі питають, чому у нас реформи проходять так повільно. Ось частково через те, що немає однієї людини, з якої можна запитати. Президент скаже, що він не відповідальний за економічний блок. Міністр стане говорити, що корупцію потрібно спочатку побороти. Зрозуміло, що реформ в результаті в країні ніяких не буде.

Звикли пальцем один в одного тикати замість того, щоб спільно працювати. І це серйозна проблема, яка зупинила розвиток країни на 25 років.

– Але ж зовсім нескладно вийти з цього глухого кута? Просто правильно переформатувати систему – як в США, або, скажімо, в Німеччині.

– Хотілося б побачити публічну дискусію політичних та інтелектуальних лідерів країни про те, як нам жити. Керівництво країни має розпочати чесну розмову про те, яка у нас ситуація з конституційним процесом.

Сьогодні в країні відбувається буржуазна революція. Середній бізнес б’ється з олігархатом за право на існування. Чим більше у нас буде представників середнього бізнесу, тим більше вони будуть вимагати від влади умов для ведення своєї справи. Тобто будуть вимагати консолідованої позиції уряду.

Коли ми побачимо здоровий тиск на владу -лише тоді вона стане дійсно функціональною. Керівництву країни доведеться реагувати на ці виклики.

– Чому механізм “чиказьких хлопчиків” (група експертів, яка провела в Чилі ключові реформи – ред) не спрацював в Україні? Адже не тому, що екс-міністри Абромавічус, Пивоварський або Яресько менш професійні, ніж чилійські реформатори Ернан Бучі або Серхіо де Кастро?

– Я знаю, що на деяких наших міністрів фізично «наїжджали», їм погрожували, залякували в’язницею. Тому говорити, що вони мало зробили, не зовсім коректно. Як і те, що вони менш професійні, ніж чилійські колеги. Тут знову повертаємося до питання – хто у нас володар реформ і чи існує «мандат», що дає право робити міністрам все, що вони вважають правильним.

Фундаментально нинішній уряд відрізняється від своїх попередників. Вони звертаються до експертів за порадою. Просять, щоб ми подумали, як поліпшити бюджетний процес. Або як реформу освіти реалізувати. Запит на економістів збільшився в рази. Такого ніколи не було. Як і не потрібна була експертиза.

Зараз я коженого дня розмовляю з високопоставленими людьми, які запитують – де взяти кращих експертів з того чи іншого питання. І це ще одна проблема – нестача освічених кадрів. У нас раніше як все вирішувалося – Вася з Пєтєю домовилися. Сьогодні так не виходить. Є запит на людей, які тренувалися думати про важливі речі.

Наприклад – про те, якою має бути нова Конституція чи економічна політика країни. Ось недавно прочитав інтерв’ю одного нашого міністра. Так це жах! Людина не на своєму місці. Наївно розмовляє про складні речі. Так тільки на Фейсбуці люди розмірковують. Нам потрібно виховати покоління людей, які дійсно розуміють, що таке право, економіка, державне управління.

Це буде тривати певний час. Два-три міністри і його чотири заступники в умовах блокування з усіх боків не дадуть результату.

– Ми не докотимося до того, що рано чи пізно всі «уми» зберуть свої валізи і поїдуть в ту країну, яка не блокує їх з усіх боків?

– Нормальні люди виїдуть з країни, якщо уряд і олігархи не зможуть домовитися і провести необхідні реформи. Дійдемо до того, що побудуємо Україну в іншій країні. Наше завдання полягає не в тому, щоб побудувати на нашій території державу. Мета – забезпечити процвітання і гідний рівень життя людей, які живуть на цій території. Якщо громадянам не дають жити нормально на рідній землі, то вони знайдуть собі інше місце.

Політична еліта не хоче нічого робити для поліпшення життя українців. Забули, що це вже не Радянський Союз. Ви не забороните людям їхати. І це – не перші 10 років незалежності, коли ніхто не міг зрозуміти, що робити. Якщо у вас є ідеї – вперед. Формуйте свій стартап і працюйте в будь-якій точці світу.

– Назвіть основні пункти економічної стратегії для країни.

– Потрібно хоча б щось робити. Стратегія – це важливо. Але ще краще розуміти принципи, на яких ґрунтується стратегія. Поставте розумних людей на ключові позиції в країні і відійдіть в сторону. Не заважайте їм, вони самі розберуться. Ось вам і вся стратегія. У кожного політика є стратегія, як втримати владу. З тим самим успіхом вони могли б розробити стратегію розвитку країни. Коли їм розвивати країну, якщо всі думки про те, як мандат зберегти.

Найперше слід зайнятися реформуванням системи освіти. Чим більше у нас буде освічених людей, тим менше політики зможуть їх обманювати.

– Скільки часу Україні потрібно чекати на ривок вперед?

– Проблема українців полягає також в тому, що не всі на своїх місцях знаходяться. У США людина себе «будує». Швидко робить кар’єру. В Україні ж люди працюють і часто нічого за це не отримують.

Але протягом двох останніх рокыв Україна дуже змінилася. Вже зараз маємо зародки громадянського суспільства. Політичний процес став трохи чистішим. Кардинальні зміни можуть статися дуже швидко. У 2014 році ми всі думали, що «все пропало». Мовляв, побудували в Україні філію Росії. Як бачите, не побудували.

Потрібно запастися терпінням. Все не зміниться завтра. Можливо, наші діти через 10-20 років заживуть в багатій країні. Для цього потрібно щодня багато працювати.

Романія Горбач