Скільки заводів вивезли з окупованих територій до Росії (інфографіка)

Скільки заводів вивезли з окупованих територій до Росії (інфографіка)

«З тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей до Росії сепаратисти вивезли приблизно 30 українських підприємств. Лише цього року на Луганщині вирізали обладнання шести заводів: Луганського машинобудівного ім. Пархоменка, Луганськтепловозу, заводу «Донець»,  торгового дому «Полі Пак», який виготовляв штучні ковбасні оболонки та упаковки, заводу гірничорятувальної техніки “Горизонт ” і так званого «Сотого машинобудівного», – розповів він.

До Росії вивозять усе, що може бути корисним: від верстатів – до автопарків. Через кордон переправили навіть вантажівки та автобуси, якими колись розвозили персонал.

«Першими розікрали виробниче об’єднання «Топаз», що виробляє сучасні радіолокаційні системи типу «Кольчуга». Потужності підприємства, яке виготовляло гафро-картон, вивезли до Пензенської області. В Амвросіївці демонтували комбікормовий завод. На Луганському завод, на якому виробляли патрони для стрілецької зброї, тепер сепаратисти ремонтують свою техніку», – зазначив він.

Допоміжні металеві конструкції, які підтримують каркас будівлі, часто-густо просто ріжуть на металобрухт. Після грабунку приміщення мародери підпалюють, аби не залишати за собою слідів. Часто на «зачищеній» території бойовики облаштовують стоянки для своєї артилерії.

«На багатьох підприємствах Донбасу до початку АТО закуплялося дороге високоточне обладнання з Америки та Євросоюзу. Його фактично за копійки перепродали російським компаніям. Обладнання до РФ доправили вантажівками,  якими в Україну доставляють «гуманітарну допомогу». Гумконвої сюди їдуть заповнені на третину, а назад до Росії забиті вщент», – повідомив колишній луганчанин.

Росія цілеспрямовано руйнує економічну інфраструктуру на сході України.

«Точні суми, за які сепаратисти домовляються з росіянами, я не можу вам назвати. Але часто іде мова про банальні грабежі металобрухту з боку держави-сусіда. Або відбувається символічний бартер – бойовики розпродують заводи в обмін на солярку чи товари першої необхідності. Найдорожче обладнання збувають за ціною, щонайменше утричі нижчою за ринкову», – розповів Бєльченко.

Часто українські підприємства купують разом із людьми, які вміють працювати на заводському обладнанні та можуть навчити російських робітників.

«Фахівці їм потрібні, тож «переселенцям» готові запропонувати в РФ робоче місце. Ще й сім’ю допоможуть перевезти й громадянство змінити. Обіцяють російські зарплати – але, зрештою, в підсумку платять удвічі менше, ніж своїм. Просто використовують наших людей, щоби вони змогли навчити їхній персонал. За півроку-рік людей звільняють без пояснень», – розповів фахівець з Луганська.

На Донеччині ситуація з мародерством нічим не відрізняється від практики в «ЛНР».

«Раритетні паровози з Донецького залізничного музею порізали на металобрухт. Така ж доля спіткала Макіївський і Донецький металургійні заводи. Харцизький трубний демонтували і розікрали. Але цим уже займалися не місцеві сепаратисти, а кадрові російські військові. На окупованих територіях бойовики воюють з приїжджими росіянами за право грабувати Донбас. Часто ворогуючі «бізнес-клани» влаштовують між собою перестрілки», – додав він.

Нечисленним підприємствам, які лишилися працювати на окупованих територіях, доводиться сплачувати  подвійні податки: 11-відсотковий з обороту – Києву, а ще 20% – «урядам» сепаратистів.

«Вести серйозний бізнес у «ДНР-ЛНР» зараз просто нереально. Металургійні заводи опинилися на межі зникнення, бо у них відсутні ринки збуту. Податки в псевдореспубліці удвічі вищі за українські. До того ж, ситуація вкрай непевна: сьогодні ти – директор, а завтра твій завод можуть «націоналізувати». А будеш упиратися – просто уб’ють», – пояснив він.

Бєльченко жартує, що ватажки сепаратистів змагаються за право стати місцевими «ахметовими».

«Найбільше цього прагнув Олександр Захарченко, який  планував підім’яти під себе всі заводи. Але з нього вийшов міні- або недо-Ахметов. Адже приміщення і сировину можна відібрати, людей змусити працювати навіть за зарплату, яку виплачують раз на півроку. Але проблема в тому, що виготовлену в «ДНР» продукцію не хоче купувати ніхто у світі», – зауважує Бєльченко.

Колишній луганський управлінець погодився розповісти Politeka про схеми, за якими на окупованих територіях зараз продовжують працювати підприємства українського мільярдера Ріната Ахметова.

«Єнакіївський металургійний завод, який належить Ахметову, ватажок бойовиків Захарченко вважає власністю «ДНР». У них не одразу налагодилася співпраця, були конфлікти. Тепер підприємства Ахметова безперешкодно працюють на окупованих територіях і постачають звідти продукцію в Україну. Ахметов «відкуповується» від сепаратистів будматеріалами та дизельним пальним, яким вони заправляють свою бронетехніку. Поки що власних нафтопереробних заводів у Захарченка нема, та й із Росії солярки не навозишся», – пояснив Юрій Бєльченко.

За Ахметова бойовики тримаються ще й тому, що він, принаймні, платить людям зарплати, додав він.

Заводы (2)

Яна Романюк

матеріали рубрики