Про це стало відомо відразу за підсумками погоджувальної ради ВР, під час якої лідери фракцій і рядові нардепи розробляли план роботи на найближчі дні. У пленарному графіку в результаті не виявилося пункту про звіт уряду.

Як відомо, у п’ятницю, 14 квітня, закінчується річний імунітет, що захищає Кабмін від відставки, і планувалося, що цього дня Володимир Гройсман і його міністри розкажуть про виконану роботу і презентують програму діяльності КМУ на поточний рік.

Проте прем’єр-міністр вирішив діяти в інший спосіб – направив парламентаріям письмовий звіт. Володимир Гройсман вирішив для галочки покрасуватися перед телекамерами і провести постановочну прес-конференцію.

Отже, питання вотуму довіри/недовіри до уряду, яке так активно обговорювали в експертних та політичних колах, автоматично знято з порядку денного, оскільки до 16 травня власники депутатських мандатів працюватимуть «у тіні» – комітетах і округах.

Затишшя перед бурею?

Якщо ще кілька тижнів тому хмари над Кабміном згустилися настільки, що його відставка здавалася неминучою, то сьогодні очевидно, що Володимиру Гройсману та його міністерській команді вдасться утриматися в своїх кріслах.

Микола Томенко про бізнес-інтереси влади та політиків без біографії – відео

І питання не в тому, що в Раді всі в захваті від діяльності уряду. Навпаки, роботу Кабміну нерідко, часто небезпідставно, критикують навіть представники коаліційних фракцій БПП і «Народного фронту».

Питання в тому, що якщо за висловлення вотуму недовіри КМУ в сесійній залі можна було б знайти голоси (не менше ніж 150), то за призначення нового прем’єра — ні.

Кандидатури генпрокурора Юрія Луценка, міністра фінансів Олександра Данилюка, віце-прем’єра Степана Кубіва, які активно обговорюють, не є компромісними і не знаходять схвалення у таборі парламентської більшості.

Що вже говорити й про Турчинова, який, як подейкують у кулуарах, також мітить у прем’єри. Проти нього категорично виступають у БПП, оскільки призначення секретаря РНБО на посаду глави уряду означає істотне посилення позицій «Народного фронту», а на Банковій і без того вистачає проблем. Тому, за нашою інформацією, на цьому етапі у верхах вирішено залишити більш-менш нейтрального Гройсмана.

Володимира Борисовича хоч і називають «людиною Порошенка», але йому вдалося налагодити непогані комунікативні зв’язки з представниками навіть тих фракцій, які всує декларують свою опозиційність.

Рада: бути чи не бути?

Раніше у високих владних кабінетах розглядали два сценарії, які дозволили б зняти соціальну напругу, що невпинно зростає, і «випустити пару». Перший радикальний сценарій: перезавантаження Ради і дострокові парламентські вибори восени. Другий – відставка Кабміну. Зрозуміло, що в першому випадку «громовідводом» стала б ВР, у другому – уряд.

Очевидно, що обидва варіанти містять очевидні та завуальовані ризики для влади. Сьогодні з горем пополам і за допомогою ситуативних союзників коаліція стверджує необхідні для руху владного маховика закони. А от у разі перевиборів, як свідчать соціологічні вимірювання електорального пульсу, створення керівної більшості перетвориться на затяжний процес, іменований коаліціадою.

Але найголовніше не в тому, скільки може тривати переговорний коаліційний процес. Ключова проблема: навіть тривалі торги не гарантують результат, бо вже сьогодні очевидно, наскільки строкатим виявиться майбутній парламент і яку важливу роль відіграватимуть вузькопартійні інтереси.

На горизонті вже чітко видніється 2019 рік, який пройде під егідою президентських виборів, і навряд чи хтось із провідних політичних гравців, чиї партвожді боротимуться за посаду номер один у країні, ризикне грати з вогнем, повторивши помилки учасників невдалого шлюбу за розрахунком, іменованого ПРіБЮТ, і крилату фразу Юлії Тимошенко: «Все пропало!».

БПП на низькому виборчому старті

«На кон’юнктурний погляд лідерів партій, які в разі позачергових виборів мають стовідсоткові шанси подолати п’ятивідсотковий прохідний бар’єр, вступати в каламутну коаліційну річку їм не варто», – говорить off record нардеп від БПП.

Загалом, опитані Politeka депутати з різних фракцій (серед яких, до речі, і найближчий соратник президента Ігор Гринів) в унісон стверджують: позачергових парламентських виборів не буде.

Про позиції і пози

Підстави для відставки уряду, як не крути, є. Багато аргументів «за» надавати не потрібно. Досить одного: падіння добробуту українців. До цього можна і потрібно приплюсувати також низький рівень довіри наших із вами співвітчизників до тих, хто обіймає керівні посади в системі виконавчої влади.

Цифри говорять самі за себе. За результатами нещодавнього опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) щодо рівня довіри українців до соціальних інститутів, лише 1,4% українців повністю довіряють діям уряду.

Проте риторика добре обізнаних спікерів від різних фракцій свідчить про те, що кадрового урядового «землетрусу» не передбачено.

Від БПП про недоцільність відставки КМУ заявила представник президента в Раді Ірина Луценко. Про те, що НФ не голосуватиме за те, щоб відправити Кабмін на смітник історії, висловився екс-прем’єр Арсеній Яценюк.

Викручується і головний радикал країни, який ще вчора криком кричав, що РПЛ кістьми ляже, але доб’ється відставки «профнепридатного Кабінету міністрів». Ляшко у властивому йому театрально-постановочному жанрі заявив, що, мовляв, нехай Гройсман і міністри прийдуть у парламент і відзвітують, а тоді ми вирішимо. Втім, як приймає рішення Олег Валерійович, відомо навіть бабусям, які через «покращення» від Гройсмана просять милостиню біля входу в метро.

Декоративно опозиційна «Самопоміч» теж дала задній хід і не стала педалювати тему відставки уряду. Напевно у виробленні позиції (або пози?) не останню роль відіграло болюче для представників цієї фракції «сміттєве» питання. Але це окрема тема.

Стати Володимиром Гройсманом: чи розпочне прем’єр власну політичну гру

Позафракційні нардепи здебільшого також проти відставки Кабміну. Мотивація їхня суто прагматична: не встигли «відбити» гроші, які витратили на вибори в 2014 році.

Складніше «Опозиційним блоком», який чітко розділений на групи Льовочкіна й Ахметова. Інтереси цих груп, очевидно, не збігаються. Але навіть якщо уявити єдність у волевиявленні за відставку КМУ представників вчорашньої «Партії регіонів», то їхніх 43 голоси за нинішньої конфігурації зовсім нічого не означають.

Згідно зі статтею 18 закону про уряд, Верховна Рада може звільнити будь-якого міністра, крім прем’єра. І деякі міністри вже пакують валізи. В БПП вустами Ірини Луценко чітко й ясно дали зрозуміти, що незадоволені діяльністю в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун.

Жорсткі дискусії, за інформацією Politeka, відбуваються навколо «збереження» на своїх посадах міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадима Черниша, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Останнього точно не «підуть». Детальніше про це розповімо дуже скоро.

Наталія Ромашова