Триває дискусія щодо стипендій для студентів. Треба платити, не треба. Все це абсолютно другорядне. На мій погляд.
У нас абсолютно деградована вища освіта. Про це треба говорити. Я це сприймаю не абстрактно. Молодший син закінчив школу в цьому році. У вузи йде сто відсотків випускників. З мого класу колись в інститут пішло п’ять людей з 35. З них – три медалісти. Решта пішли в технікуми і ПТУ.
Академії, університети та інститути – в кожному підворітті. Кращий з наших вузів, Київський університет імені Шевченка на 350-му місці в світовому рейтингу. Решти взагалі не видно.
Диплом випускника не дає нічого. Ні знань, ні роботи, ні зарплати. Якщо, звісно, не брати до уваги зарплату п’ять тисяч гривень брудними на місяць, яку ще потрібно знайти.
Тисячі дітей щороку їдуть вступати до Польщі. Найталановитіші. Бо в Британії вони вчитися не можуть, а у нас не хочуть. Треба думати не про стипендії. У тій же Британії ніхто стипендій не платить. І в Америці не платить. А конкурс 25 осіб на місце в Оксфорді. Досить гратися в ці “бюджетні” місця у вузі. Треба все освіту робити платною.
Мізки на продаж: скільки коштують українські програмісти у світіТоді перестануть ловити за руку ректорів з золотими злитками в сейфі. Тоді університети зможуть розвивати свою матеріальну базу, залучати нормальних викладачів і платити їм гідну зарплату. Багато хто не виживуть. Але, можливо, ті, хто виживуть, років через 15-20 зможуть конкурувати в Європі.
Я без іронії. Інакше – взагалі глухий кут.
Повертаючись до стипендій. Підтримувати потрібно найталановитіших. Через оплату навчання, через стипендії. 10 відсотків. А краще п’ять.
Так, як це роблять у всьому світі.
