Звісно, ліпше, щоб я виявився неправим. Але, схоже, що я правий. Ми входимо в патову ситуацію, яка, швидше за все, і була метою Путіна.
Немає нічого кращого, ніж “завісити” проблему.
Військового рішення немає не лише для нас із Кримом і Донбасом, військового рішення немає і для Росії.
Тому, коли я чую подзявкування якогось чергового “експерта” стосовно “вторгнення неминуче”, мені вже й не смішно зовсім.
По-перше, бо це псує нерви вразливим громадянам і призводить до психозів серед населення. Не можна два роки жити очікуванням війни – тим паче, що вона йде всі ці два роки, але на лінії розмежування.
Дорогі мої співгромадяни, якби у ВВХ були плани захопити схід України, він би це робив у 14 році. Всі можливості були. Сьогодні у нас є армія. Нехай не така, як в Ізраїлі, але вже не солодка булка з родзинками. Захопити і утримати території по суті – різні завдання. Різні витрати. Я вже не кажу про організацію постачання, ешелонування і т.д.
Наразі потрібно не лякатися власної тіні, а думати – як виходити з ситуації, коли у нас на Сході є дві рани, які кровоточать. Так, території смішні, але вони є. І там є наші громадяни. І це наша земля, на якій Путін підтримує ворожий нам сепаратистський режим. І кожен день існування цього режиму віддаляє і ускладнює можливість повернути назад захоплене.
Ось про що треба думати, а зовсім не про міфічні орди, що рвуться на Київ. Захарченко, Пушилін, Плотницкий та інша нечисть весь час намагаються нас кошмарити: мовляв, тільки спробуйте піти в наступ, і ми вас… А ми не мусимо на провокації вестися.
Так, військового рішення наразі момент немає. Так, нам сформували наше Придністров’я. Але навіть з такою грижею в підчеревї можна жити.
”Якщо РФ ув’яжеться в повномасштабну війну з Україною і розміняє 150 тисяч своїх військових – їй кінець”Найкращою відповіддю Путіну буде наша економічна спроможність. Переорієнтована на ЄС економіка. Стабільна валюта. Ну, самі знаєте))).
Тому давайте-но без перемог і зрад робити справу.
Не бійтеся великої війни, бійтеся власної неспроможності. Це значно важливіше і страшніше за путінські хотілки. Те, що Росія брязкає зброєю на кордонах від Маріуполя до Калінінграда, більше схоже на спектакль, ніж на підготовку до наступу.
Без паніки. Посміхаймося і махаємо!
