Марина Данилюк, журналіст
Розповіді Юлії Тимошенко про якихось людей у Львові, які нібито вимагали повернути “злочинну владу”, я би взяла на олівець.
Незважаючи на рейтинги, регулярну торгівлю відтюнігованим личком на ТБ, використання популістських гасел – Тимошенко не змогла знайти себе в системі координат після революції.
Вона не знайшла для себе нової теми в нових реаліях. Тему жорстокої війни, Мінських угод, держбезпеки, дипломатії, відбиття атак РФ на всіх фронтах – ведуть зовсім інші люди. За 2,5 року величезна кількість політиків різко перестрибнула з третього ешелону в перший, з інших сфер – у велику політику. І тільки Юлія Тимошенко живе перемогами минулих днів, в якомусь вакуумі.
Мені здається, Юлія Володимирівна не уявляє себе і свою силу серед кількох політичних сил демократичного ухилу. Вона звикла до життя, де вона – біла, без конкурентів, а Віктор Янукович і ПР – абсолютне зло, з незрозумілої армією прихильників.
П’ять років тому – це було безальтернативно і тільки в одній конфігурації. Зараз все інакше.
Бандити зрозуміють мову снайперів, а не першої ледіАле ЮВТ гріють душу дні, коли вона була улюбленицею нації, рятівницею, прем’єром – тому треба заганяти грунт під зрозумілих “ворогів” і “соратників”. Тому так, навіть львівські маргінали для такої справи згодяться.
Прте і меседж до чергових виборів цілком зрозумілий: “Вибирайте мене, оскільки я рятівниця, а всі хочуть камбек Януковича”.