Дмитро Тимчук, народний депутат
Пішов новий виток обговорень перспектив отримання летального озброєння від наших західних партнерів. Хоча в самій цій темі, за великим рахунком, бачиться тільки одне: отримати летальну зброю – справа принципу. Мета – домогтися виконання гарантій від підписантів (зрозуміло, крім РФ) Будапештського меморандуму.
Тим більше, що дуже дивно звучать міркування на тому ж Заході: мовляв, Київ повинен виконати такі-то умови, а тоді подивимося, давати чи не давати. Хоча в Будапештському меморандумі немає і близько ніяких застережень, що він діє, тільки якщо Україна проведе певні реформи в оборонній сфері, призначить азіата міністром оборони або почне розводити в Здолбунові бойових ховрахів. Висувати заднім числом умови до виконання підписаного міжнародного документа – як мінімум, некоректно.
Але вирішальним фактором отримати летальну зброю від Заходу було два роки тому, коли стояло питання виживання держави Україна. Не отримали. Впоралися самі.
Вітчизняний захист. Чим екіпірують українських бійців на передовій?Зараз, здається, треба бути мудрішими і дивитися в перспективу. Що означає отримання західного зброї? Це, перш за все, створення бази підготовки особового складу для поводження з ним. Бог з ним, цю базу теж можемо спробувати випросити в рахунок військової допомоги. Далі – обслуговування, ремонт, в трохи більш віддаленому майбутньому – модернізація. А це вже гроші з бюджету України, які підуть в кишеню західному виробникові.
Здається, сьогодні, кажучи про військово-технічну допомогу Заходу, ми повинні перш за все ставити питання про створення спільного виробництва з участю українського ОПК. А це доступ до необхідних технологій, розвиток своєї «оборонки», створення робочих місць для українців, поповнення бюджету. Тобто – не миттєві рішення, а стратегія.
