У США часто фокус робиться на політику та питання, пов'язані з суспільством та його ставленням до політики. Скажу, що у 2023 році досить багато було негативу, який ми всі бачили та відчували. Логічно, що певною мірою цей негатив перестрибне й у 2024 році.
Насамперед йдеться про вторгнення ХАМАС у прикордонні із сектором Газа міста Ізраїлю та про війну у вашій частині Європи – вторгнення росії в Україну.
Думаю, що 2023 характеризує таке англійське слово, як «destruction» (руйнування, знищення). Це тоді, коли маються на увазі якісь передбачувані кроки, але щось різко змінюється, розбивається, руйнується. Коли щось іде плавно і прогнозовано, а потім раптом починаються суттєві збої. Тому, думаю, що саме терміном «destruction» цілком можна характеризувати політичну частину життя планети в 2023 році.
Відбулося якесь як сплановане, так і не плановане порушення балансів, правил, системності та психологічного спокою (або ілюзії такого спокою та ілюзії стабільності). На жаль, але саме такою є моя характеристика 2023 року.
Багато позитиву у політиці я не бачу.
Якщо говорити про політику у моїй країні, то що я бачу? У січні 2023 року Конгрес США обрав хорошого спікера Кевіна Маккарті (я його особисто дуже добре знаю, тому намагаюся бути якщо і не особливо об'єктивним, то точно раціональним), а потім менше ніж через рік Республіканська партія сама ж і з'їла свою людину, яка , До речі, зробив для неї чимало позитивного.
Я бачу, що в моїй країні, яка, мабуть, є найвпливовішою на сьогодні у світі, основні політичні постаті, які бажають стати наступним президентом – це люди, які не відповідають рівню statesman. Основні претенденти на сьогодні – це точно не такі, як свого часу був у Британії Вінстон Черчілль, це навіть не наші Рональд Рейган чи Джон Кеннеді.
У нас все не райдужно. Перший – досить середнього рівня, просунувся лише тому, що з'являвся у потрібний момент і координував. Другий – досить примітивний, який не має глибокого політичного досвіду. І що ми маємо у результаті? Один не має політичного досвіду, а має досвід лише сімейного бізнесу та бірж, а інший – добрий апаратник системи, але не має свого глибоко бачення і не харизматичний.
Подібна картина лише розчаровує.
Тому у США політика стала у багатьох місцях маргінальною. У нас мало середнього, але достатньо екстриму. Республіканську партію роздроблено. Демократична партія вже більше рухається не як партія, а як система з якимись «сірими кардиналами», які ведуть її, виставляючи на арену не лідерів, а підлеглих. Це дуже погано. Це вже навіть у чомусь стає схожим на речі, які ми бачимо в тому ж Китаї (за якоюсь схожою аналогією у нас так само розвивається), коли всі мають бути, так би мовити, покірними підлеглими тощо.
Як я бачу 2024 рік та на що сподіваюся? Думаю, настане якийсь «холодний» або «тихий» період конфліктів, які ми бачили у році, що минає. Думаю, що це швидше за все так і станеться. Сподіваюся, що все одно можна буде хоча б не повну, а часткову, але здобути світоглядну перемогу з боку World Order Заходу (незважаючи на мою часту критику цього порядку) над тією «політикою», яку проводить сьогодні російська федерація, Іран та інші країни. близькі росії. Такою є моя політична надія на 2024 рік. І ще я сподіваюся, що США все ж таки перейдуть через якісь дрібні сварки, чвари, якісь короткі особисті амбіції окремих фігур, а почнуть дивитися на речі уважніше і бачити щось глибше.
Мої найбільші побоювання, що ці два конфлікти, пов'язані з Ізраїлем та Україною, не заспокояться у 2024 році, а лише розширюватимуться. Це, думаю, викликає найбільше хвилювання у багатьох осудних політичних та громадських діячів. Адже подібні конфлікти та війни за собою тягнуть дуже багато наслідків, наводячи всю Європу в стан якогось «військового світу». А ще це провокує піднесення різних радикальних та екстремістських рухів, які дивляться на етнічну частину питання, а не на суть та позиції людей, саме як людей – громадян своїх суверенних країн.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
