Мар'яна Безугла розповіла свій погляд на необхідні зміни у Міноборони та війську. Своє бачення вона виклала у своєму телеграм-каналі.
Якби я стала міністром оборони
Кажуть, критикуєш - пропонуй. І саме міністр є рукою демократичного цивільного контролю над силами оборони. Наша проблема в тому, що міністри або були військовими і частиною кругової поруки, або, маючи в тій чи іншій мірі екзистенційний страх перед військовими "професіоналами", швидко попадали під їхній вплив, а не здійснювали контроль та розвиток. На жаль, так і зараз. Міністр оборони - це не завгосп Головкома ЗСУ! Це уповноважена особа, яка несе політичну відповідальність за розвиток сил оборони в усіх вимірах та контроль за тим, що творять військові, які завжди тяжіють бути виокремленою закритою фракцією. І під час війни це стає ще більш необхідним і гострим, бо в руках військових командирів опиняється найдорожче - ЖИТТЯ ГРОМАДЯНИНА.
Отже, нижче деякі міркування. Все-таки вже 8 років роботи цивільною в Міноборони, а потім в профільному комітеті з постійним спротивом військової машини до змін; мобілізація в 2015, близько 8 місяців чистими у військах з 2022. А ще жінок в силах оборони на стратегічному рівні взагалі часто за людей не вважають (якщо ти суб'єктна, а не "чиясь"), так що то додатковий виклик, досвід. Сприймайте це як теоретичний концепт. Припустимо, для теперішнього міністра.
Звісно, першою пропозицією Президенту було б призначення не "совкового", не фракційного очільника війська, якщо б такий до того часу ще залишався на посаді. У такому разі вже можна було б щось з новим робити і планувати. Але давайте подумаємо далі... Отже:
Провести аудит усіх призначень, зняттів комбригів та комбатів тощо, переведень "неугодних", на "навчання" тощо, щоб повернути, врятувати та дати розвиток воїнам, лідерам, які здобули унікальний досвід під час повномасштабного вторгнення. Взагалі, передивитися всіх мобілізованих з 24 лютого 2022 року, хто був у бойових підрозділах та дати їм подальший розвиток для використання досвіду. Поки ми не знаємо і не цінуємо конкретний вклад наших людей, не можливо спланувати ні термін служби, ні ротацію. Ні ПЕРЕМОГУ. Це ж стосується зокрема і залучення поранених...
Завершити реально, а не частково аудит невоюючих підрозділів та штабів. Розформувати зайві прокладки структур управління, перетрусити весь Генштаб і відправити в бойові підрозділи остаточно / на ротації, а з бойових підрозділів – в Генштаб. Провести контррозвідувальну перевірку на шпигунів, агентів впливу та проросійських консерв у Мінобороні та Генштабі. Залучити кращих цивільних та мобілізованих спеціалістів на усі рівні без обмежень. Організувати постійний прямий діалог з цивільними експертами, фондами, волонтерами. Постійний практичний діалог з тактичним рівнем.
Визначити, які саме ЗСУ ми зараз будуємо, ключові напрямки розвитку та постійно рахувати, скільки і як це коштуватиме, що конкретно просити у союзників і куди та як вкладати обмежені ресурси країни. Вкладати в людину! В розвиток воїна, його навчання та обізнаність, що рятує життя. В зброю для людини, а не людей як придаток до зброї.
Зупинити створення нових механізованих сухопутних бригад, спрямувати зусилля на поповнення існуючих бойових підрозділів, розвиток їхнього бренду, підготовки, сталості колективів, аналізу діяльності. Сконцентруватися на поповнені технікою і боєприпасами саме воюючих досвідчених підрозділів.
Ввести обов'язкові критерії навченості людей, злагодження підрозділів, фактичної укомплектованості і готовності. Заповадити обов'язкові ротації бригад, передусім внутрішні. Визначити сталі структури управління боєм, а не як зараз купа прикомандированих полковників. Взагалі, провести аудит майорів-полковників у вищих штабах та визначити для кожного ріст і діяльність. Підозрюю, набереться ціла надлишкова полковнича бригада, ще треба думати, куди і як її.
Переглянути підготовку, ввести короткі курси для офіцерів, перед кожним підвищенням або ж у разі проблем з якістю діяльності, вкластися реально в розвиток сержантів, нарешті ввести практичне злагодження штабів, зокрема, роти, батальйону, бригади з постійним моніторингом якості та впровадженням передового досвіду в усіх підрозділах.
Запровадити принцип делегування рішень на полі бою, де є найбільш повна та свіжа інформація про те, що і як відбувається. В той же час розширити, омолодити та змінити на кшталт такої в США Головну інспекцію Міноборони, організувати постійні виїзні групи інспекції та пов'язаних структур для постійного контролю та отримання верифікованої інформації про стан справ в ЗСУ, забезпечення, проблеми, порушення прав військовослужбовців тощо.
Скоротити переважно безглузді доповіді по телефону, залишивши стислу і предметну координацію, ввести системи ситуаційної обізнаності від солдата до президента, без пафосу, в реальному часі з різним рівнем адміністративного доступу.
Правило відповідальності за брехню будь-якого рівня. Але не зациклюватися на службових розслідуваннях. Фокус на покращенні якості прийняття рішень, врахуванні помилок, досвіду і ніколи знову. Підняти та розділити на тематичні блоки всі ключові військові операції війни, особливо, повносмасштабного вторгнення для аналізу та використання досвіду на майбутнє, уникнення кривавих "граблів".
Делегувати визначення, хто і як достойний нагород максимально на тактичний рівень та скоротити ланки прийняття рішень. Провести переатестацію усіх генералів та відправити більшість у відставку, щоб не накопичувались і не нили про посади та не дестабілізували ситуацію (відповідну мою правку вже прийняли і вона стала законом).
Впровадити автоматизовану стройову частину та реєстри. Ввести електронну систему в логістиці, яка відслідковуватиме кожну гривню. Перевірити і скасувати не менше половини застарілої бюрократії. Впровадити аналіз проведених дій на усіх рівнях, щоб військова машина в реальному часі втягувала знання з тактичних підрозділів та зразу реплікувала на усі інші. Коли в бригаді знаходять спосіб знищувати ворога, він зразу стає доступним всім іншим бригадам. Ввести рейтинг бригад та змагання між бригадами відповідно до чітких та зрозумілих критеріїв.
Єдиний план фортифікацій за допомогою програмного моделювання та з врахуванням характеру війни, зворотнього зв'язку з підрозділів, задуму та з контролем побудови і витрачання ресурсів.
Постійна робота з партнерами - відкрити наші частини для наших найближчих союзників. Теоретично американець, британець чи француз може бути в штабі бригади чи на полігоні без вшитої недовіри, яка породжує бутафорію і уникання справжньої співпраці. Все одно вони все знають і бачать. Хай краще знають, що справді відбувається і як насправді важко. Покращити доступ журналістам на війну з відповідною сертифікацією і перевіркою, звичайно. Чітке формування потреби, зворотній зв'язок, розвиток горизонтального спілкування та спільних фактичних проєктів, а не меморандумів.
Визначати для людей посади і діяльність відповідно до їхніх реальних навиків, активне полювання за талантами та просування на всі рівні без обмежень за формальною військовою освітою. Розблокувати переведення між видами та військовими формуваннями. Скоротити прокладки між ТЦК та СП та Головнокомандувачем ЗСУ, вивести ТЦК та СП разом з кадровим центром в Міністерство оборони, автоматизувати процеси, поєднати з бронюванням, пріоритет для оборонних підприємств, чіткі критерії та контроль бронювання.
Звісно, це далеко не все, що не робиться і які є ідеї. Частину не написала, бо таке не бажано публікувати. Звісно, навіть з написаного - ідеї та потребують модифікації. Так, це прочитають і росіяни, але на жаль, вони зараз далеко попереду у системному врахуванні досвіду, та й мережоцентричні моделі все одно їм не підійдуть.
