У чому основні відмінності?

Я б сказав, що основна різниця між позицією Дональда Трампа щодо України та позицією демократів полягає у їхніх підходах.

У демократів підхід ніби більш споживчий, із глибокою ідеологічною лінією, заснованої на моделі Сороса. Вони використовують Україну як, скажімо так, ідеологічний інструмент для досягнення цілей США. У Трампа ж підхід суто економічний, заснований на принципі "America First" ("Америка понад усе"). Він відкидає глобалізм у будь-якій формі, віддаючи перевагу чітким економічним рішенням. Це включає мінімальне втручання у справи України та відмову від її економічної колонізації, на відміну від моделі того ж Китаю в Африці (Китай через борги створив міні-Китай на африканському континенті). Якщо ж демократи прагнуть «колонізувати» Україну через свої політичні та ідеологічні інструменти, то Трамп та команда зосереджуються на суто економічних транзакціях. Його мета – залучення американських компаній у відновлення інфраструктури України, видобуток ресурсів, наймання програмістів та розвиток технологій.

Ідеологія для Трампа є менш важливою складовою. Його головна мета – вигідні для США економічні контракти, які дадуть негайний та відчутний результат. У демократів стратегія більш довгострокова, спрямована на побудову інструментів (інститутів) для просування американських інтересів. Це включає, як багато хто зазначає, «маніпуляції з сусідами» для того, щоб у результаті домагатися своїх цілей, що робить їхній підхід менш прозорим, складнішим і потенційно ризикованим для України. Підхід Трампа, навпаки, більш прямолінійний, з меншим акцентом на ідеологію.

Адміністрація Трампа діятиме виходячи з поточних вигод для США, а не ґрунтуючись на абстрактних планах на майбутнє. Концепція Трампа передбачає ігнорування будь-яких ефектів для інших країн, якщо це не вигідно Америці (або якщо саме так їй вигідно). Проте ігнорувати громадську думку в США дуже складно, оскільки багато американців підтримують Україну. Це створює певну суперечність у нашій політиці і, зокрема, у політиці республіканців Трампа.

Тепер щодо війни в Україні – що у нас обговорюють і відзначають Трамп публічно і не публічно тисне на його платформу, яку веде Девін Нуньєс, активно транслює таку його позицію. і пропонує піти на поступки Росії. Це може включати визнання контролю Росії над окремими регіонами України та відмову України. від вступу до НАТО Такий підхід, як вважають у його команді, може призвести до угоди, за якої росія отримає до 90% того, що вимагала у 2022 році.

Трамп також публічно заявляє, що війна – це божевілля та її треба припинити негайно. Він припускає, що до кінця лютого 2025 року може бути підписана певна угода, яка, ймовірно, не надасть Україні необхідних необхідних нею гарантій. Єдиною гарантією буде виконання її вимог, що може тимчасово забезпечити мир, але в довгостроковій перспективі створить ризик повторення агресії. Це у нас також добре розуміють.

Санкції, спрямовані на росію, ізолюють її, але не змінюють її політики. Це також побічний вплив на людей, які не мають відношення до війни. Росія компенсує збитки через «сірі» ринки та співпрацю з Китаєм, іншими країнами BRICS. Можливо, тут слід переглянути нинішню санкційну політику.

Трамп також відкрито заявляв, що може призупинити фінансування підтримки України. Це створить додатковий тиск, безперечно. Але поки що це лише заяви, хоч і з вуст уже обраного нового президента США. Далі видніше і чіткіше вимальовуватиметься те, як саме це виглядатиме на практиці. Це буде видно і зрозуміло незабаром.

Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont Lincoln University (Каліфорнія, США)