Про прописне та очевидне. Найважливіший фундамент будь-якої успішної держави – жорстке вміння збирати податки. Системно. Не дарма, напевно, ухилення від податків вважають ганебним злочином у супердержавах і карають немилосердними тюремними термінами. З розумінням цього у нас завжди були проблеми.

Радянська соціалістична декомунізація

Наша держава – все ще перебуваючи в статусі failed state – часто заохочувала найбільш спритних «придворних хлопців» легальним правом «не платити». І тим самим вона сама себе ганебно кресала і принижувала. Сьогодні – бачимо кульмінацію несплат.

Тотальні ухиляння від податків вважаються культом серед новоспечених еліт і посиливших боротьбу вчорашніх «фаворитів». А легендарний афоризм Коломойського – «хіба я лох, щоб платити податки» – став основою їхнього світогляду. За останні три з половиною роки розмір незібраних податків виріс у більш ніж 8 разів. Якщо в січні складного 2014 року недоїмка становила всього 9,5 млрд грн, то сьогодні повз складальників податей пролітає вже 77,4 млрд грн. Вагома частина річного бюджету. Зрозуміло, що це можна з цинічною легкістю компенсувати зростанням тарифів і скороченням різних соціальних виплат. Навіщо дурному обивателю ситно жерти?

Серед крутих неплатників чудові сирітки – ворожий Коломойський, партнер відразу всіх президентів-прем’єрів Ахметов і любий друже Григоришин. І далі за списком найбагатших. Дивує, хіба що, відсутність в десятці найбільших «не» курячого барона Косюка. Але він їсть з дотацій. Десятки нардепів з різних фракцій теж вважають нинішню державу такою, яка не сміє претендувати на податки. Такий собі суперофшор для обраних, де діє одне непорушне правило – податки платити в Україні НЕ потрібно. Богобоязливий Новинський, народофронтовец Дзензерський, соціально всім співчуваюча Королевська, антігонтаревець Тарута.

Десятки, сотні зажерливих прізвищ. Кожен з них знає, як побудувати рай на землі. Але обов’язково НЕ хоче виплачувати належне. «Жерти, жерти і не ділитися!» – таке нині гасло нашої еліти.

Що це означає? Все просто. По-перше, держава все ще не ефективна і не вміє примушувати. Нині банально нікому побудувати знеособлену фіскальну систему. Хлопці можуть тільки виставити рахунок за несплачене і за десятину кешем зняти претензії. По-друге, держава явно слабшає під натиском банальних «блакитних злодюжок» в дорогих костюмах. По-третє, наростаюча тотальна невиплата податків елітою прямо вказує на те, що держава ними розглядається виключно як тимчасова дійна корова. По-четверте, в наявності остаточна відірваність ключових держменеджерів від реальності. Той же Гройсман В.Б. всерйоз пропонує перетворити Україну в стартап-націю, але зовсім не помічає ціле стадо обіжравшихся неплатників податків.

Михайло Подоляк, політтехнолог