Про стратегічне та інфантильне.
Знаєте, чому ми – справжні провінціали, які скромно протирають лавочки в європейських і американських прийомних? Тому що, як і раніше самі в себе не віримо. Керуючий директор банківського будинку Rothschild Джованні Сальветті відкрито говорить про глобальні й фундаментальні прориви за наші чотири «воєнні» роки. Про системне переформатування ринку енергетики, яке різко збільшує його прибутковість. Про лускання спекулятивного сірого банківського сектора. Про автоматизацію відшкодування ПДВ і різке скорочення корупційних премій тут. Коротше про все, що реально робить нас цікавими для глобальних фінансових ринків. Сальветті – людина надзвичайно просунута і добре розуміє правила гри. По суті, він прямо говорить нам, що у вас є що продавати. Так продавайте!
Але ми все це відкладаємо в сторону і наполегливо продовжуємо робити дві дивні речі. Перша: складаємо покроковий план відкриття дитячих садків, невеликих ділянок дороги, районних магазинчиків. Провінція? Так. Дитячий садок – штука, без сумніву, корисна. Але рутинна. Вони повинні автоматично відкриватися. А штука не рутинна – це ефективна презентація країни на світових ринках. Друга: ми безкінечно збираємо майдани і майданчики. Але не з приводу «що робити?» і головне – «як робити?». А тільки з приводу – «а не намалювати б нам великий ст…вий орган на дверях якогось міністра»? І влаштувати з цього приводу велику прессушку з обов’язковим запрошенням західних послів? Така ось у нас вічна повістка.
Чи завжди Америка була такою великою і багатою?А потім … Потім ми обов’язково потрапляємо у замкнене коло. Робимо лідерами, політзірками, прем’єрами людей з кавуновим мисленням, а міністрами – хитрунів із дурними ініціативами. Головне, щоб вони розмовляли на зрозумілій нам фені. А самі новоспечені міністри тут же впадають в шалене бажання оточити себе кричущими гопопомічниками, здатними запропонувати в якості проекту виключно малювання все того ж «великого ст…вого органу».
Репутація країни – це постійні глобальні презентації. Історії галузевого успіху. Великі круглі столи, на яких професійно модерують президент і прем’єр. Це інституційні гарантії недоторканності інвестицій і правил. Але точно не легендарна фраза – «хочете зайти на ринок? Наша частка в вашому бізнесі – 30% адміністративних». Продавати потрібно тільки правила, які дозволяють отримати зростаючу прибутковість. Тому що зростаюча прибутковість – це, грубо кажучи, гроші, яких вистачає на підвищення рівня життя, на зростання купівельної платоспроможності, на підвищення комфорту. Ну і головне, як тільки людина починає рости в грошах, вона заспокоюється і точно знає, куди ми йдемо і навіщо. І стає найлояльнішим виборцем. Невже це все ще незрозуміло? Ну ви ж юзаєте в якості консультанта того ж Сальветті.
Михайло Подоляк, політтехнолог
