Методологія розрахунків сьогодні важливіша, ніж реальність. У всякому разі, вона куди швидше дозволяє досягнути видимих результатів. І не тільки в цьому, але навіть у минулому. Нехай на папері, але з іншого боку – хто знає, що там відбувається в реальності. Коли половина економіки в тіні, а пару мільйонів громадян працюють взагалі за кордоном, всі підрахунки досить умовні. І залишають певний простір для розуміючої особи. До речі, саме люди, які працюють за кордоном стали цього разу тим фактором, який вплинув на наші показники в 2017 і двох попередніх роках. І зацікавилися цим питанням не тільки в Нацбанку, а і в податковій. Хлопці з цього останнього відомства реагують навіть не на запах грошей, а на сказане вголос слово.
Отже, Національний банк просто змінив методику розрахунку обсягу приватних грошових переказів в Україну і отримав прекрасний результат. Так, якщо за попередніми оцінками НБУ обсяг переказів з Польщі в Україну за офіційними і неофіційними каналами склав $1,35 млрд в 2017 році, то за останніми оцінками НБУ на основі даних Національного банку Польщі ця сума була вище більш ніж в два рази – $3,123 млрд . Думаєте, це просто статистика? Ні в якому разі, як сказала б вам розуміюча людина. Якщо ми просто порарахували, що перекладів було в реальності більше, то і сальдо поточного рахунку платіжного балансу: в 2015 році – з дефіциту в розмірі 0,2% ВВП до профіциту в розмірі 1,8% ВВП; в 2016 році – розмір дефіциту з 3,7% ВВП до 1,4% ВВП; в 2017 році – розмір дефіциту з 3,5% ВВП до 1,6% ВВП.
Інтерес Нацбанку очевидний – просто правильно перерахувавши цифри, він отримав куди симпатичніший результат у звіті. По-перше, це привід заявити про поліпшення стану справ в економіці. По-друге, така картинка дає підстави трохи інакше будувати відносини і діалог з потенційними або діючими кредиторами. Що для Нацбанку дуже важливо. При цьому реальних зусиль така перемога не вимагала – достатньо було правильно перерахувати цифри. Але якщо в одному місці збільшилося, то десь в іншому точно зменшилося. Поки в Нацбанку відкорковують шампанське, у Державній фіскальній службі лунає глухе бурчання. Більше трьох мільярдів доларів зайшло тільки з Польщі? Так тут непочатий край роботи! Ох, не дарма практично одночасно з переможною реляцією НБУ фіскальна служба розповсюдила реліз, в якому нагадала про те, що робота за кордоном не звільняє від необхідності сплачувати податки вдома.
Сума такого доходу оподатковується за ставкою, визначеною в п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України – 18%. Крім того, доходи, отримані з джерел за межами України, обкладаються військовим збором за ставкою 1,5%. Звичайно, якщо ти платив податки на заробітках, то можеш на цю суму зменшити виплати тут. Але доведеться побігати з папірцями. Необхідно отримати довідку про суму сплаченого податку, яка видається державним органом країни, де ви працювали. І легалізувати її в консульстві. Так що, якщо робота не на 100% легальна – нічого не вийде. Але для цього інспектор ДФС ще повинен зловити такого співробітника. А поки це можливо виключно при здійсненні великих покупок.
Крім безумовного рефлексу податкової відкусити від будь-якого пиріжка, своя логіка в інтересі ДФС до грошей трудових мігрантів присутня. Справді, на що йдуть податки в Україні? На медицину, на освіту, на покриття Пенсійного фонду. Тому якщо твої діти ходять в школу тут, лікуєшся ти в державній лікарні й претендуєш на українську пенсію – хто за це повинен платити?
Інша справа, що непогано б було надати громадянам вибір, тому що приватна школа і страхова медицина часто виглядають привабливіше, ніж те, що ми отримуємо в обмін на реальні податки. Хоча це більше з області фантастики. Але головне навіть не в цьому. Понад три мільярди доларів перевели українці тільки з Польщі. Тобто заробили більше. І податки в більшості випадків роботодавець в бюджет своєї країни заплатив – там з цим строго. Як зробити так, щоб цей найцінніший ресурс сучасної економіки, тобто люди, працювали і сплачували податки в Україні? Дуже просто. І не потрібна ніяка урядова програма зі створення робочих місць, не їхня це справа. Просто треба дати максимальну свободу тим, хто робочі місця створює. І дати їм спокій. Такий підхід точно себе окупить і не буде про що дискутувати.
Кирило Сазонов, блогер
