Колись давно був опублікований мій прогноз про те, що безвіза або не буде взагалі, або він буде недовго. Недовго, по цивілізаційним міркам. Ще більше років іншому прогнозу про те, що епоха порівняно вільного масового переміщення людей між країнами також приходить до свого логічного завершення.

Але скільки їх не прогнозують, чорні лебеді все одно прилітають несподівано. Вони ж чорні, тому їх не видно 🙂 Ось і цього разу, зрада підкралася непомітно. Єврочиновники вирішили ввести спрощені on-line дозволу для країн – нечленів ЄС з якими Шенгенська зона має договору про безвізе. Рішення поки попереднє, за планом воно повинно бути запущено в 2020, але немає сумнівів в тому, що рано чи пізно воно буде прийнято. А будь-які можливі, на жаль, в країнах теракти можуть тільки посилити його зміст або прискорити введення.

Фактично, пропоновані on-line дозволи є лайтовою версією візового режиму. Тобто безвіза для країн, що не є членами ЄС в Євросоюзі, по суті, не буде. У зв’язку з цим пригадується критика європейцями Трампа в тому, що він підриває глобалізацію. І вийшовши з Тихоокеанської зони вільної торгівлі, Паризького договору зі зміни клімату, вводячи мита всупереч правилам СОТ і обмежуючи видачу віз небажаним країнам.

І ось самі європейці фактично, скасовуючи безвіз, йдуть по стопах Трампа, завершуючи глобалізацію. Чого тоді варта їхня полуторічна критика Трампа? Подивимося на приводи. Трамп ввів мита на імпортні алюміній і сталь, на підставі закону про національну безпеку. І євро чиновники скасовують безвіз за тим же приводом!

А може вірною дорогою йдуть, товариші? З одного боку рішення і Трампа і ЄС логічні і закономірні. У 2009 роки був надрукований мій прогноз про те, що глобалізація завершується. Але це закономірність по цивілізації в цілому. У цій цивілізаційній логіці занепад і розпад держави є такими ж природними, як процвітання і розвиток.

Зі стратегічної точки зору, для США і ЄС ці та майбутні рішення щодо закриття глобалізації є провальними і не ефективними в тому сенсі, що приведуть до результатів зворотним очікуваним. Найближчий історичний приклад – згортання єдиного економічного простору в пострадянських країнах в 1993 році. З одного боку воно було закономірно і неминуче. Хотіли захистити свої ринки, а отримали ланцюгову реакцію протекціонізму і найбільші показники падіння економіки всіх країн.

Дивно, що можливість ланцюгової реакції і масового схлопування єдиного простору ніхто не прогнозував. Те ж саме незабаром буде відбуватися на глобальному рівні. Вводячи мита на алюміній і сталь по закону про національну безпеку, Трамп не розраховував не тільки на дзеркальну реакцію Китаю, але і на тверду рішучість продовжувати цю дзеркальну реакцію в разі подальших спроб Трампа покарати Китай. В результаті Трамп зупинився під загрозою введення мит на приблизно 30% взаємного товарообігу.

Чому ж він зупинився, в той час, як лідери пострадянських країн пішли далі? По-перше, тому що тоді була інша фаза кризи, а зараз черговий мегаобвал ще не стався, і світова криза ще не вийшла за переважно економічні рамки. По-друге, тому, що тоді в процесі регіоналізації брали участь всі без винятку країни колишнього СРСР, а масове введення мита щодо Китаю не підтримають інші ключові економіки світу.

У той же час, ситуація не повернулася до вихідного положення – Трамп не збирається скасовувати мита, які очевидно суперечать нормам СОТ. Схоже, ми зараз спостерігаємо фазу, аналогічну першим проявам протекціонізму на пострадянському просторі в другій половині 1991 року. Аналогічно Трампу, єврочиновники не замислюються про наслідки фактичного скасування безвіза і, перш за все, про можливу відповідну реакцію.

Про те, як сильно це вдарить по в’їзному та виїзному туризму. Це при тому, що значна частина туристичної галузі ряду країн ЄС і так має завищені ціни і доступна лише статусному споживачеві, тобто потенційно вже зараз має високий ризик банкрутства.

Які стратегічні рекомендації можна дати країнам з цієї ситуації? Напередодні і під час виходу світової кризи за переважно економічні рамки стратегічних рекомендацій на рівні країн буде багато і велика частина з них, в кращому випадку буде марною, а частіш буде приводити до результатів зворотніх очікуваним.

Причина цього проста – для країн з несприятливими цивілізаційними перспективами,ніякі стратегічні рекомендації, зроблені на рівні країн, просто не будуть працювати! У цих країнах, стратегічні рекомендації можливі тільки на корпоративному або особистісному рівні, а на рівні країн можливі лише прогнози! Стратегічні рекомендації на рівні країн можливі лише для країн зі сприятливими цивілізаційними перспективами:

. Наперед готуватися до виходу зі світової кризи за переважно економічні рамки і каскадної регіоналізації

· Визначити інші сприятливі країни і зосередитися на вибудовуванні або хоча б збереженні відносин з ними

· Закриватися пізніше і в меншій мірі, ніж інші

· В більшій мірі, тобто ближче до дзеркального, закриватися щодо несприятливих країн, якими б великими і впливовими вони не були в минулому, і залишитися максимально відкритими для країн зі сприятливими перспективами, якими б маленькими і віддаленими вони не були в ще недавньому минулому.

· Бути готовим до, спочатку удаваної, нелогічнох і відверто дурної поведінки лідерів несприятливих країн.

Володимир Стус, аналітик, прогнозист, консультант зі стратегії